Історія


Неокатехуменальна Дорога розпочалася в бідних кварталах Мадрида, куди в 60-х роках ХХ ст. потрапив її ініціатор, Франческо (Кіко) Аргуельо (нар. 1939 р.). Він походить із заможної міської родини, був художником, а його роботи здобували нагороди на конкурсах і виставках. З міськими нетрями він зіткнувся, коли намагався допомогти жінці, з якої знущався чоловік-пияк. Кіко пробував щось зробити, однак його зусилля не принесли наслідків. Він став роздумувати, чи Бог не каже йому, аби залишив усе й пішов жити з людьми суспільного узбіччя, щоб допомогти їм.

Відбувши військову службу в Африці, засновник Дороги відчув, що якби завтра Христос прийшов удруге на землю, то хотів би знайти його біля стіп Хреста, серед тих, хто найбільше страждає внаслідок гріхів інших людей, - серед убогих.Він зважився зійти у "суспільні катакомби", аби проголошувати Євангеліє бідним. Прагнув у такий спосіб реалізувати формулу Шарля де Фуко: жити в тиші, як Ісус у Назареті, в спогляданні при ногах Христа Розіп'ятого, серед бідняків. Один з працівників соціальної сфери вказав йому на нетрі Паломерас Альтас, де Кіко оселився в бараку з дошок, у якому ховалися собаки. Він мав із собою тільки Біблію й гітару, спав на підлозі, на матраці, напханому соломою.

В тих міських нетрях Кіко познайомився з Кармен Ернандес, яка мала ліценціат із теології. Кармен саме тоді готувала євангелізаційну групу, що мала вирушити до бідняків, які працювали на шахті Оруро в Болівії. Зрештою вона також оселилася в бараках і разом з Кіко вони стали проголошувати Євангеліє людям суспільного узбіччя.

Через багато років Кіко скаже: "Під тиском цього середовища бідняків Господь дозволив нам знайти форму переказу, синтез, який був прийнятий цими братами і створив певну "койнонію", християнську спільноту. Так серед бідних народилася перша спільнота, що складалася з циган, неграмотних, жебраків, колишніх в'язнів, проституток і т.д. Спільнота, де любов Христа Воскреслого ставала видною, - перетворилася на знак. Завдяки тодішньому архієпископові Мадрида, Касіміро Морсільо, стало можливим перенести цю реальність в інші парафії Мадрида, потім Рима, потім - в інші країни. В бараках ми відкрили "триногу", на якій пізніше збудували цілу Неокатехуменальну Дорогу: Слово, Літургію і Спільноту".