Енхірідіон дияконату: джерела і документи Церкви

29-05-2009

• Категорія:

• Теги:

• офіційно

Обширний і документований огляд історії дияконського служіння, від заснування дияконату на зорі християнства аж до нормативного уточнення, зробленого ІІ Ватиканським Собором і втіленого в життя Св. Престолом і єпископськими конференціями. Такий вміст збірки «Енхірідіон дияконату. Джерела і офіційні документи Церкви», складеного професором Енцо Петроліно, головою Дияконського співтовариства Італії і італійського делегата при Міжнародному центрі дияконату в Роттенбурзі, Німеччина. Видання включає біблійні і святоотцівські джерела, документи Соборів, Св. Престолу і учительство Пап, які висвітлюють дияконат перш за все як служіння Богові і Церкві. Про це говорить сам автор-укладач перед мікрофоном кореспондента Радіо Ватикан.

Диякони покликані бути в Церкві знаком Христа: Він прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб служити. Перша річ, яку повинен робити диякон в лоні церковної спільноти -- це бути у розпорядженні знедолених і бідних, тому що диякон - свого роду прикордонна особа, той, хто найбільш близький людям, особливо потребуючим. У деяких єпархіях Італії дияконам доручено керівництво організацією «Карітас». Окрім цього, диякони виконують деякі специфічні богослужебні функції, в першу чергу під час Євхаристії. Диякону довірено проголошення Євангелія.

Як же в історії Церкви з'явилася фігура диякона? Апостоли були вимушені стикатися з потребами перших спільнот, перш за все вдів елліністів. Щоб піти назустріч цим потребам, вони поклали руки на сімох, серед яких був диякон Стефан - перший диякон, перший мученик, забитий каменями. Дияконат у такому вигляді існував до V століття. Втративши поступово своє коріння, пов'язане із служінням, він перетворюється на чисто літургійну функцію, як проміжний етап на шляху до пресвітерства. Дияконат був відтворений на Тридентському Соборі, проте, лише ІІ Ватиканський собор в 29 параграфі конституції Lumen Gentium остаточно відновив дияконат в його постійній формі.

Дияконат можна розглядати як міст між єрархією і народом: всередині самої Літургії існують знаки, вказуючі саме на цей характер з'єднання, моста -- йдеться про молитву вірних. Диякон - це той, хто збирає воєдино всі потреби, всі прохання народу і творить з них літургійну молитву. Саме він подає знак до привітання миру, саме він відпускає народ місіонерським напуттям.

Який же образ диякона виявляється в учительстві Бенедикта XVI? Папа висловлювався на цю тему не раз, і особливо - звертаючись до дияконів Римської єпархії. Св. Отець окреслив образ диякона, що має своє власне місце, яке не слід змішувати з місцем пресвітера. Цікаві два параграфи енцикліки «Бог є любов», де Папа говорить про милосердну любов як місію Церкви і про фігуру, присутність і роль диаконату.

http://christusimperat.org/ru/node/14467