«Катехизм Католицької Церкви» і сучасні католицькі богослови про харизми та харизматичний рух

• Категорія:

• Харизматична онова

Катехизм Католицької Церкви», говорячи про Святого Духа в житті Церкви, наголошує, що одне з джерел спізнання Духа Святого є харизми і служби, котрими церква розбудовується (ККЦ 688). Згідно з Катехизмом, Дух Святий будує Церкву в особливший спосіб також і з допомогою харизм, бо з допомогою харизм Він робить вірних здатними до служб і завдань на подальший ріст Церкви (ККЦ 798). Що більше, Катехизм твердить, що харизми треба з вдячністю приймати, бо власне вони є дивовижним багатством ласки, необхідним для апостольської життєдайності і святості цілого Містичного Христового Тіла (ККЦ 799-800). Говорячи про спільноту святих, Катехизм наголошує, що Дух Святий уділяє свої харизми людям різних станів (ККЦ 951). Катехизм також згадує про окремі дари: дар оздоровлення (ККЦ 1508), дар чинення чудес і дар мов (ККЦ 2003).

«Сучасна католицька енциклопедія» описує Харизматичний рух як рух в Католицькій Церкві, котрий є визнаний церковними властями. Далі «Сучасна католицька енциклопедія» каже, що між католиками-харизматами хрещення в Дусі Святім і ґласолялія сприймаються лише в контексті таїнственого життя Церкви, а не як щось, через що б було потрібно відділюватися від спільності з іншими вірними католицької Церкви.

Німецькі богослови Адам Мюлер (Аdаm Mühlеr) і Маттяс Шеебен (Mаttіаs Shееbеn) вважають Харизматичний рух найкращим виявом харизматичного характеру цілої Церкви.

Найвидатніший католицький богослов і один з ідейних натхненників ІІ Ватиканського Собору, Карл Ранер (Kаrl Rаhnеr) надзвичайно цінував Харизматичний рух.

З самих початків з харизматичним рухом співпрацювали і співпрацюють відомі богослови Католицької Церкви: Г. Мюлен (H. Mühlеn ), доґматик, спеціаліст з пневматолоґії; Н. Баумерт (N. Bаumеrt), бібліст; Ф.А. Саліван (F.А. Sulіvаn), еклезіолоґ; Д. Ґрассо (D. Grаssо), душпастирське богослів'я; В. Герінґ (B. Härіng), мораліст.

«Богословський словник» Ранер-Ворґрімер каже, що харизми належать до постійних конститутивних елементів Церкви поряд з службою єрархії і св. Таїнствами, без яких Церква не може функціонувати.

«Словник біблійного богослов'я», говорячи про харизми, описує Павлову науку про харизми та наголошує важливість харизм в християнському житті; та рівно ж наголошує, що харизми даровані на користь цілої Церкви, що вони є властивим свідченням присутності Духа в Церкві, що більше - каже, що харизмами визначено усе життя християн і діяльність церковних установ. Автори Словника наголошують, що власне харизми та їх функціонування в Церкві є знаком присутності Духа в Церкві і знаком Царства Божого.

Згідно з Францом Куртом (Frаnz Cоurth), одне з найкращих трактувань учинків св. Таїнства Миропомазання запропонував Геріберт Мюлен (Hеrіbеrt Mühlеn) - Миропомазанння є фактично хрещенням в Дусі Святім і також в цім Таїнстві Дух уділяє миропомазуваному свої харизми.

Йоахім Ґнілка (Jоаhіm Gnіlkа) у своєму богословському розважанні над богослів'ям Нового Завіту приходить до висновку, що харизма, служба та діяння в силі необхідні для нормального функціонування Містичного Тіла Христового, тобто Церкви.

©Milites Christi Imperatoris