Caritas in Veritate. З Папою Бенедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин (4)

06-08-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• офіційно

Частина 1
Частина 2
Частина 3

Перший розділ енцикліки Папи Бенедикта XVI «Любов у істині» називається «Послання енцикліки Populorum Progressio». В ньому Папа аналізує спадщину вчення Слуги Божого Павла VI, звертаючи особливу увагу на енцикліку «Поступ Народів», як також і на інші документи цього свого попередника та його соціальне вчення, наголошуючи на тісному зв'язкові між ними.

Соціальне вчення Папи Павла VI ґрунтувалося на підкресленні важливості Євангелія для будування суспільства на засадах свободи та справедливості, у перспективі цивілізації любові. Пише Бенедикт XVI: «Павло VI чітко зрозумів, як соціальне питання стало глобальним і вловив взаємозв'язок між прагненням до уніфікації людства та християнським ідеалом одного єдиного людського роду, солідарного у спільному братерстві» (ч.13). Він також вказав на християнську любов, як на головну силу на служінні розвиткові і, керуючись прагненням в усій повноті унаявнити сучасній людині Христову любов, із стійкістю ставився до етичних питань, не піддаючись культурним обмеженням свого часу.

Насамперед Бенедикт XVI згадує про Апостольський Лист «Octogesima adveniens» (Надходить вісімдесята річниця), написаний Слугою Божим Павлом VI у 1971 році з нагоди вісімдесятиліття першої соціальної енцикліки «Rerum novarum» (Нових речей), що вийшла з-під пера Папи Лева ХІІІ наприкінці ХІХ століття. У цьому Апостольському Листі Павло VI розглянув тему політики та небезпеки утопічних та ідеологічних бачень, які шкодили її етичним та гуманним якостям. «Це теми, - пише Бенедикт XVI, - які тісно пов'язані з розвитком. На жаль, негативні ідеології і надалі процвітають. Вже тоді Павло VI перестерігав перед особливо вкоріненою сьогодні технократичною ідеологією, усвідомлюючи велику небезпеку в тому, щоб довірити весь процес розвитку тільки технологіям, оскільки в такому випадку він залишився б без орієнтирів» (ч.14). Сама по собі техніка є двозначною. З одного боку, існують ті, які схиляються до того, щоб повністю довірити їй згаданий процес розвитку, то з другого - спостерігаємо народження ідеологій, які повністю заперечують користь самого розвитку, вважаючи його негуманним і носієм виключно деградування. «Таким чином, це закінчується засудженням не лише викривленого і несправедливого способу, в який люди іноді скеровують прогрес, але й самих наукових відкриттів, які, якщо їх добре вживати, становлять, натомість, нагоду зростання для усіх» (ч. 14), - зазначає Папа, підкреслюючи, що ідеологічна абсолютизація технологічного прогресу або захоплення утопічними ідеями про людство, що мало би повернутися до свого первісного стану, є двома протилежними спробами відокремити розвиток від його моральної оцінки, тобто - нашої відповідальності.

Іншими документами Павла VI, безпосередньо не пов'язаними з соціальним вченням, які Бенедикт XVI, однак, називає важливими для окреслення повністю гуманного значення розвитку, яким його бачить Церква, є енцикліка «Humanae vitae» з 25 липня 1968 р. та Апостольське напоумлення «Evangelii nuntiandі» з 8 грудня 1975 р.

«Енцикліка "Humanae vitae", - пригадує Папа, - підкреслює заразом об'єднуюче і прокреативне значення статевості, кладучи, таким чином, в основу суспільства подружню пару, чоловіка та жінку, які взаємно приймають одне одного у відмінності та взаємодоповнюваності; отже, пару, відкриту на життя» (ч.15). Цей документ, на думку Бенедикт XVI, вказує на міцні зв'язки між етикою життя та суспільною етикою. Церква наголошує на цьому зв'язку, усвідомлюючи, що не може мати надійних основ те суспільство, яке хоч і стверджує такі цінності, як гідність людини, справедливість та мир, одночасно саме себе заперечує, приймаючи і толеруючи найрізноманітніші форми приниження та насильства над людським життям, особливо щодо слабких і викинених за борт суспільного життя.

У свою чергу, Апостольське напоумлення "Evangelii nuntiandi" присвячене звіщенню у світі Євангелія, також стосується розвитку, оскільки, як писав Павло VI, євангелізація не була б повною, якщо б не враховувала взаємопосилань між Євангелієм та конкретним життям людини. Між євангелізацією та сприянням людині, розвитком чи визволенням, існує глибокий взаємозв'язок. На основі цього, пригадує Бенедикт XVI, Павло VI ясно вказує на зв'язок між звіщенням Христа та сприянням людині у суспільстві. «Свідчення Христової милосердної любові через діла справедливості, мир та розвиток, є частиною євангелізації, тому що Ісусові Христові, Який нас любить, лежить на серці доля людини в її цілості» (ч.15).

http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=307583