31-ша річниця відходу по вічну нагороду Слуги Божого Павла VI та інші дати у церковному календарі

06-08-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

День 6 серпня багатий на святкові та пам'ятні дати у церковних календарях, адже того дня, згідно з новим календарним стилем, припадає празник Преображення Господнього, а за старим календарним стилем Церкви Київської Традиції спогадують пам'ять святих страстотерпців Бориса і Гліба.

Празник Преображення є святкуванням євангельської події, про яку нам розповідають усі чотири євангелисти. Ісус Христос разом з апостолами Петром, Яковом та Іваном, вийшов на гору Тавор, де преобразився перед ними, об'явивши свою божественну природу. Коментуючи один із згаданих уривків зі Святого Письма, Папа Бенедикт XVI зазначив: «Преображення є передвісником воскресіння, але воно передбачає смерть. Ісус показує апостолам свою славу, щоб вони мали силу зустрітися лицем в лице зі скандалом хреста і зрозуміли, що потрібно перейти через численні випробування, аби увійти у Боже Царство» ("Ангел Господній", 17 лютого 2008 р.).

Цю істину добре збагнули молоді княжичі, сини рівноапостольного князя Володимира, святі Борис і Гліб, які загинули від руки свого брата Святополка, який бачив у їхніх особах конкурентів у змаганні за батьківський престол. На перший погляд, може виникнути запитання: чому Церква проголосила їх святими, адже вони загинули не за віру, але з політичних мотивів. Та коли переглянемо їхній життєпис, то побачимо, що вони віддали своє життя, не бажаючи підносити руки на брата, прийняли смерть з християнським смиренням, і за прикладом Божественного Учителя, молилися про прощення своїх ворогів.

6 серпня 1978 року, у сам день празника Преображення Господнього, у літній резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо, відійшов по вічну нагороду Слуга Божий Павло VI, смиренний і відважний свідок правди, апостол миру, прихильник діалогу між народами та культурами, людина, яка зуміла довести до завершення Другий Ватиканський Собор, а опісля докладала всіх зусиль, аби здійснювати його постанови.

Павло VI був Папою, служіння якого припало у період, який можемо назвати «преображенням» Церкви. Він впроваджував у життя соборові постанови та здійснив численні реформи. Був уважним до нових суспільних викликів, і, відчитуючи знаки часів, намагався дати на них авторитетну відповідь. Тут варто згадати його енцикліки «Populorum progressio» (26 березня 1967) про суспільний розвиток, та «Humanae vitae» (25 липня 1968) про подружжя та регулювання народжуваності. Саме Павло VI започаткував Апостольські подорожі країнами світу, відвідавши Святу Землю, Індію, США, Португалію, Туреччину, Колумбію, Швейцарію, Уганду та Далекий Схід.

«Fidem servavi», тобто «віру зберіг» - слова святого апостола Павла з послання до Тимотея, які Папа Павло VI промовив напередодні своєї смерті, повністю передають його понтифікат, який припав на нелегкий післясоборовий період.

http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=307802