Хліб Життя

• Категорія:

• Роздуми над Біблією

• Теги:

• Біблія

У 19-ту рядову Неділю за григоріанським календарем, Церква знову закликає нас до поглиблення теми «Хліба Життя», але цього разу в більш церковному контексті. Кожна неділя - це день зборів віруючих, день зборів Церкви, наша щотижнева Пасха. Проголошення Слова під час євхаристійного зібрання, причастя Святих Тайн ведуть спільноту віруючих до її повного здійснення і, одночасно, скріплюють її, щоб вона долала всі перешкоди, які зустрічає на своєму шляху.

Продовжується читання з 6-ої глави Євангелії від Івана (41-51). Переглянемо цей євангельський текст: «І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов», і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?» А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою. Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня. Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить. Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога. Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним. Я - хліб життя. Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.»

Не дивно, що юдеям було важко зрозуміти і прийняти таке твердження Ісуса: «Я хліб, який з неба зійшов». Сенс цих слів був недоступним їхньому розумінню, тому що вони мислили в плані чисто людському. Епізод, приведений святим євангелистом Іваном, стався в Капернаумі, місті в Галилеї, розташованому на західному березі Тіверіадського озера. У цьому місті добре знали Ісуса, тому що Він часто навчав в місцевій синагозі і вчинив там багато чудес. Хоча Ісус і був вихований в Назареті, проте, Він вважав Капернаум «Своїм» містом, де Він часто перебував, як вказує святий євангелист Марко в оповіданні про зцілення розслабленого (2,1): "Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі". Не дивно, що жителі Капернаума знали Ісуса, Його батька Йосипа і Його Матір, і що вони прийшли в замішання, почувши слова Ісуса, що «Він зійшов з небес».

Проте Ісус, усвідомлюючи становище Своїх співрозмовників і просячи їх припинити ремствувати, продовжує викладати Свою думку в ще складнішій формі: «Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня». Можна собі уявити, який подив викликали ці слова Ісуса в Його слухачів! Але ще більший подив викликало Його подальше твердження: «І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу»... Почувши це, юдеї вигукнули: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» Не можна не погодитися з тим, що в той момент люди не могли зрозуміти сенсу таких слів.

Та і нашим сучасникам, вихованим в християнській вірі, не завжди легко вдається вникнути в глибинний сенс цих слів. Тому спільнота віруючих продовжує осмислювати пережитий досвід прийняття Хліба Життя, який і є Тіло Христове, що за нас ламається. Спільнота віруючих поглиблено роздумує про святу Євхаристію, про свою причетність до Тіла і Крові Господніх, через Які вона, як Церква, є містичним Тілом Христовим і Нареченою Божественного Жениха. Церква невпинно осмислює свою причетність до Христа, Його смерті і Воскресіння, яке дарує їй вічне життя в Господі.

До святої Євхаристії відсилає нас також перше літургійне читання з Першої Книги Царств (19, 4-8), де розповідається про втечу Пророка Іллі від гніву Єзавелі і про його шлях до гори Хорив. Переглянемо цей старозавітний текст: «Сам же (Ілля) пішов у пустиню, день ходи; прийшов та й сів під ялівцем і почав просити собі смерти, кажучи: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків.» Ліг він та й заснув під ялівцем. Аж ось торкнув його ангел і сказав йому: «Вставай, їж!» Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені корж і жбан з водою. З'їв він, напився та й ліг знов спати. Та ангел Господній прийшов удруге, торкнув його й сказав: «Уставай та їж, бо далека тобі дорога.» Встав він, з'їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори.»

У цьому тексті, хліб, посланий з небес, яким Пророк Ілля двічі харчується, служить прообразом хліба Євхаристії. Більш того, в цьому тексті йдеться про хліб, тобто корж, випечений на розжареному камені, а також про глек води, що стояв в узголів'ї сплячого Пророка. Ці елементи, поза сумнівом, відносять нас до «посвячення», тобто до Хрещення і до святої Євхаристії. Хліб, випечений на розжареному камені, відносить нас до Святого Духа, який запалює дари і накладає Свою печатку на посвяченого.

У цьому хлібі і в цій воді, Отці Церкви угледіли Самого Христа, що віддає нам Себе як істинну їжу і істинний напій за трапезою євхаристії, уготованої Духом Святим. Їжа, послана з небес і прийнята Пророком Іллею, дала йому силу на сорокаденний шлях до святої гори Господньої Хорив. Пройдений ним шлях є ніби притчею про нашу земну мандрівку, про дорогу, яку ми, підкріплені Святими Дарами, проходимо, і яка веде нас на вершину святої гори Богоявлення, де ми сподобимося споглядати совершенного Бога.

У 34-му Псалмі хвали і уповання на Господа (2-9) псалмоспівець вигукує: «Благословлю Господа повсякчасно, завжди хвала його в устах у мене. Душа моя нехай Господом хвалиться; нехай покірні чують те й веселяться. Величайте Господа зо мною, і вознесімо ім'я його вкупі. Я шукав Господа, і він почув мене; і звільнив мене від усіх моїх страхів. Гляньте на нього й розвеселіться, обличчя ваше нехай не соромиться. Ось візвав бідолаха, і Господь почув, і врятував його від усіх його напастей. Ангел Господній стоїть на варті навкруг тих, що його бояться, і їх визволяє. Спробуйте й подивіться, який добрий Господь Блаженний, хто до нього прибігає.» Дійсно, Хліб Життя - це Хліб запашний, запашний в силу рятівної дії Духа Святого. Не випадково святий Апостол Павло закликає віруючих не ображати Святого Духа Божого і перебувати в любові. Апостол пропонує всім нам єдиний приклад - Господа Ісуса Христа, що віддав Своє життя заради нас, принісши себе в Жертву угодну Богу Отцю. Переглянемо слова святого Павла з його Послання до Ефесян (4, 30 до 2-го вірша 5-ї глави):

«І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення. Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою. Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив. Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху.»

© переклад Milites Christi Imperatoris