Успіння Богородиці в роздумах Св. Отця

15-08-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

У велике свято - Успіння Пресвятої Богородиці - звернемося до слів Папи Бенедикта XVI, виголошеними кілька років тому -- на наш погляд, вони чудово виражають духовне значення цього свята.

«Свято Успіння - це день тріумфу. Бог переміг, перемогла любов. Перемогло життя, показавши, що любов сильніша за смерть і що Бог володіє істинною силою. І сила ця - добро і любов.

Марія була узята на Небо тілом і душею: у Бога є місце і для тіла. Небо більше не видається нам настільки далекою, невідомою сферою. На Небесах у нас є Мати. Божа Мати, Мати Божественного Сина -- також і наша Мати, і Він сам про це сказав. Він зробив її нашою матір'ю, коли сказав учням і всім нам: «Це, Мати твоя!». На небесах у нас є мати, небеса відкриті, небеса наділені серцем.

В Євангелії ми чули гімн «Величає душа моя Господа», величну поезію, яка лине з вуст, з самого серця Марії, під натхненням Святого Духа. У цій дивовижній пісні відбивається вся душа, весь характер Марії. Можна сказати, що цей гімн - її портрет, справжня ікона Діви Марії, в якій ми можемо споглядати її такою, яка вона є».

«Він починається словом «Величає»: душа моя «величає» Господа, тобто, «проголошує велич» Господа. Марія бажає, щоб Бог був звеличений в світі, звеличений в її житті, щоб Він був посеред всіх нас. Вона не боїться, що Бог стане «конкурентом» в нашому житті, що Своєю величчю Він може відняти щось від нашої свободи, від нашого життєвого простору. Вона знає: якщо Бог великий, то і ми - великі. Наше життя не пригнічується, але підноситься і розширюється, знаходячи велич в Божественному сяянні.

Наші прабатьки думали інакше, і це стало ядром первородного гріха. Вони боялися, що якщо Бог буде дуже звеличений, то Він відніме частку їхнього життя. Вони думали, що можуть відсунути Бога, щоб набути простір для себе. Це стало великою спокусою і для сучасної епохи, останніх трьох-чотирьох століть. Все частіше люди стали думати і навіть говорити: «Бог не залишає нам свободи, Своїми заповідями Він звужує наш життєвий простір. Богові краще зникнути: ми хочемо жити самостійно, незалежно. Без Бога ми самі станемо богами і робитимемо все, що нам заманеться». Такою була і думка блудного сина: він не розумів, що саме коли він знаходиться в домі батька, він «вільний». Він пішов в далекі краї і розточив своє життя. Врешті-решт, він зрозумів, що саме тому, що віддалився від батька, став рабом, а не вільним; зрозумів, що лише повернувшись в дім батька свого, зможе стати по-справжньому вільним, у всій життєвій красі. Так само відбувається і в сучасну епоху. Спершу ми думали і вірили, що, відсунувши Бога і ставши автономними, слідуючи лише своїм ідеям, своїй волі, ми станемо по-справжньому вільними, зможемо робити все, що захочемо, і ніхто не зможе нічого нам наказати. Але там, де зникає Бог, людина не додає собі величі. Більш того, вона втрачає Божественну гідність, втрачає Божественне сяяння на своєму обличчі. Врешті-решт людина перетворюється лише на результат сліпої еволюції і, як такою, нею можна маніпулювати і зловживати. Саме це і підтвердив досвід нашої епохи.

Лише якщо Бог великий, велика і людина. Разом з Марією ми повинні знову усвідомити, що все йде саме так. Нам потрібно не віддалятися від Бога, а наближати Його; звеличувати Його в нашому житті, щоб і нам самим стати божественними; тоді все сяяння Божественної гідності належатиме нам. Давайте втілимо це в життя. Важливо, щоб Бог мав вагу серед нас, в громадському і особистому житті. Що стосується громадського життя, важливо, щоб Бог був присутній, наприклад, за допомогою розп'яття в громадських установах. Бог має бути присутнім в нашому колективному житті, бо лише якщо Він є, ми знаходимо напрям, шлях. Інакше протиріччя стають непримиренними, оскільки більше не признається колективна гідність. Давайте звеличимо Бога в громадському і особистому житті. Це означає щодня в нашому житті залишати простір для Бога, починаючи з ранішньої молитви і потім - приділяючи Богові час, віддаючи Богові недільний день. Ми не розтратимо марно наш вільний час, якщо посвячуватимемо його Богові. Якщо Бог увійде у наш час, то сам цей час стане більшим, ширшим, багатшим».

«Гімн Марії «Величає душа моя Господа» -- неповторний. В той же час, він «сплетений» з «ниток» Старого Завіту, Слова Божого. Тут ми бачимо, що Марія стала «обителлю» Слова Божого, вона жила Словом Божим і була пронизана ним. У тій мірі, в якій вона говорила словами Бога, думала словами Бога, її думки були думками Бога, а слова - словами Бога. Вона була пронизана божественним світлом і тому сяяла добротою, випромінювала любов і благо». «І це занурення в Слово Боже, ця близькість Слову наділяє її внутрішнім світлом мудрості. Той, хто розважає разом з Богом, розважає вірно, а хто говорить разом з Богом, говорить добре. У такої людини є вірні критерії думки в застосуванні до всіх речей в світі. Той стає мудрим, розсудливим і в той же час добрим. Стає сильним і відважним - силою Божою, яка протистоїть злу і творить благо в світі.

Отже, Марія говорить з нами, звертається до нас, запрошує нас почути Слово Бога і любити його, жити Словом, думати Словом. І ми можемо робити це безліччю способів: читаючи Святе Письмо, перш за все на Літургії, в якій протягом року Свята Церква відкриває перед нами всю книгу Писання. Відкриває її перед нашим життям і вносить її до нашого життя. Це може бути «Катехизм Католицької Церкви»... у якому Слово Боже застосоване до життя, тлумачить життєву реальність і допомагає увійти до великого «храму» Слова Божого, навчитися любити його і, як Марія, проникнутися цим словом».

«Марія була узята тілом і душею на Небо, з Богом і в Бозі вона - Цариця неба і землі. То хіба вона далека від нас? Якраз навпаки. Саме тому, що вона з Богом і в Бозі, вона близька до кожного з нас. Живучи на землі, вона могла бути лише поряд з деякими людьми. Перебуваючи в Бозі, близькому до нас, Який знаходиться «всередині нас», Марія бере участь в цій близькості Бога. ... Вона близька до кожного з нас, вона знає наше серце, може почути наші прохання, допомогти своєю материнською добротою. Як сказав Господь, вона дана нам за матір, до якої ми можемо звернутися у будь-який момент. Вона чує нас завжди, вона завжди поруч. А будучи Матір'ю Божественного Сина, вона має частку в Його силі, в Його доброті. Ми завжди можемо ввірити наше життя нашій Матері, яка від нас зовсім не далека».

«Подякуємо ж в цей урочистий день Господу за дар Небесної Матері і попросимо Діву Марію щодня допомагати нам знайти вірний шлях. Амінь».

© переклад Milites Christi Imperatoris