Про потребу духовного проводу говорив Святіший Отець Бенедикт ХVІ під час загальної аудієнції 16 вересня 2009 р.

16-09-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

«Дорогі брати та сестри! Сьогодні зупинимось над постаттю східного монаха, Симеона Нового Богослова, твори якого значно вплинули на богослов'я і духовність Сходу, особливо на те, що стосується досвіду містичного єднання з Богом», - цими словами Святіший Отець Бенедикт ХVІ розпочав загальну аудієнцію, яка відбулася 16 вересня у ватиканському залі імені Папи Павла VІ. Продовжуючи Святіший Отець розповів, що той святий монах народився у 949 році у Пафлаґонії, що в Малій Азії, в заможній родині. Ще будучи хлопцем, переїхав до Константинополя, щоб розпочати навчання і вступити на службу імператорові. Проте, світська кар'єра його не потягала аж надто сильно, тому він вирішив знайти собі людину, яка могла б скерувати його в правильному напрямку, особливо у хвилинах нерішучості і сумнівах, яка могла б допомогти зробити поступ на шляху єднання з Богом. Він знайшов собі такого провідника в особі монаха Симеона Побожного з константинопільського монастиря Студіону. Досвідчений монах дав хлопцю прочитати «Духовні правила» монаха Марка, які на юнака справили велике враження.

Симеон Новий Богослов вступив до студитського монастиря, у якому його містичний досвід і побожні практики спричиняли молодому монахові певні труднощі. Тому він був змушений переїхати до невеличкого монастиря Сан Мамас, що теж був розташований у Константинополі, а через три роки став ігуменом тамтешньої спільноти. У тому монастирі Симеон мав змогу вести життя інтенсивного пошуку духовного єднання з Христом. Цікаво зазначити, що саме там його назвали «Новим Богословом». Як зазначив Вселенський Архиєрей, святий Симеон пережив час непорозумінь і вигнання, але був реабілітований Константинопільським Патріархом Сергієм ІІ. А останні роки свого життя Симеон провів у монастирі Святої Марини, де й написав велику частину своїх творів, стаючи щоразу відомішим через свої повчання і чуда. По вічну нагороду відійшов 12 березня 1022 року.

Далі Єпископ Риму наголосив, що один із учнів святого Симеона, Микита Стетатос, зібрав і переписав твори свого учителя, опрацював їх і видав, зредагувавши згодом і біографію. Твори Симеона утворюють дев'ятитомник, окрім численних Листів; і досі вони мають велике значення для східної монашої традиції.

За словами Папи, Симеон зосередив свої роздуми над присутністю Святого Духа у хрищених і над усвідомленням, яке вони повинні мати стосовно тієї духовної дійсності. Для нього, християнське життя - це глибокий і особистий зв'язок із Богом: Божа благодать освітлює серце віруючого і провадить його до містичного споглядання Ісуса Христа. Він наголошував на тому, що пізнання Бога не походить із книжок, але з духовного досвіду, з духовного життя. Пізнання Бога народжується через шлях внутрішнього очищення, який має початок у наверненні серця, завдяки силі вірі та любові. Це пізнання проходить через глибоке розкаяння і щирий біль за власні гріхи, і лише після того доходить до єднання із Христом, що є джерелом радості і миру, огортаючи світлом Своєї присутності у нас. Як наголосив Папа Бенедикт ХVІ, для Симеона такий досвід Божої благодаті не є надзвичайним даром для окремих містиків, але є плодом Святого Хрищення у кожному віруючому, який щиро докладає зусиль на цьому шляху.

«Цей святий східний монах закликає усіх нас до того, щоб бути уважними до духовного життя, до прихованої присутності Бога у нас, до щирості сумління і до очищення, до навернення серця, щоб таким чином, в дійсності, Святий Дух міг бути присутнім у нас і нас провадити», - мовив Святіший Отець. Ми дбаємо про наш фізичний, людський та інтелектуальний розвиток, але ще важливіше не занедбувати внутрішнього зросту, який полягає у тому, щоб пізнати Бога, полягає у правдивому пізнанні, яке походить із духовного життя, а не із книжок. Підсумовуючи містичний досвід і навчання святого монаха, можна сказати, що ним керувала любов. Він був переконаний і того ж навчив своїх учнів, що для кожного християнина головним є те, щоб зростати у любові, бо, таким чином, зростаємо у пізнанні самого Ісуса Христа.

Закінчуючи своє повчання, Папа заохотив усіх, не лише священиків та богопосвячених осіб, але й мирян, особливо молодих, щоб звертались за порадами до добрих духовних провідників, здатних супроводити кожного на шляху глибокого самопізнання і привести до єднання з Богом. «Щоб іти до Господа завжди потребуємо провідника...», - наголосив Єпископ Риму.

http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=316835