Категорії

Search

Tags

Африка: місія можлива

05-10-2009

  • Категорія:


"Найбільшою драмою для Церкви за всі часи її перебування в Африці стала війна в Руанді 1994 р., коли загинуло понад мільйон осіб. Сама країна невеличка, і населення складалося з 80% християн. Ось Церква і мусить постійно ставити собі питання: чому так сталось? Як проголошувати Слово Боже і як продовжувати євангелізацію, аби подібного не повторилося?" - запитує о.Руфін Юрій РАЗОВСЬКИЙ з Провінції св.Архангела Михаїла Ордену Менших Братів

Отець Руфін - українець, родом з Хмельницького. Народився 1974 р., довічні обітниці склав 1999 р., а 2001 р. став священиком. І вже більш як півроку працює місіонером у західноафриканській Провінції св.Франциска, в місті Мбарара, що на півдні Уганди.

Отче, як би Ви описали характер африканців, людей, для яких працюєте?

За своєю натурою вони добрі, привітні й щиросердні люди. Ось тільки бідність і щоденна боротьба за виживання роблять їх інколи замкненими в собі та жорстокими.

Як вони сприймають Церкву та церковну науку?

Мушу визнати, що я ще ніде не бачив такого природного почуття Бога. Коли зустрічаєш людину, то не мусиш переконувати її, що Бог існує, це природно, як сонце на небі. Вітаючи один одного, дуже часто вимовляють: "Бог Тебе любить", "Бог є добрий", "Слава Господу". Поняття "Церква" дуже легко прижилося в Африці. Адже люди живуть великими сім'ями (8-10 дітей), і значення спільноти не треба їм пояснювати. Науку Божу слухають залюбки, мають на це терпеливість і час.

Як люди в Африці ставляться до місій, місіонерів та їхньої діяльності?

Переважно добре, адже місіонери принесли в Африку не тільки віру в Бога, але також і господарчий, технічний розвиток, посприяли поліпшенню медицини. Багато місіонерів та волонтерів допомагають африканцям у різних соціальних сферах. Звичайно, не бракує певних смішних ситуацій. Часами, коли діти бачать "білого", то кричать: "Muzungu (білий), give me my money". Це наслідок того, що їх вчать у школі - мовляв, "абаузунгу" (білі) винні в тому, що корінне населення таке бідне, бо за часів англійської колонізацї європейці вивезли з Африки усе багатство, а тепер мають усе повернути.

Загалом люди з повагою ставляться до священика, знають, що це Божа людина, і завжди радо запрошують до свого помешкання помолитися разом.

З якими труднощами, проблемами стикається Церква та місії на африканських територіях?

Передусім, для Церкви в Африці болючою є тема покликань. Адже африканська культура взагалі не сприймає поняття целібату. Якщо ти не народив дитину, ти не можеш називатися дорослою особою, - ти ще сам залишаєшся дитиною. Також авторитет батьків настільки впливовий, що навіть якщо дитина відчуває покликання, слово батька має вирішальне значення.

Великою проблемою в Африці є СНІД. Папа Римський виразно зазначає, що метод боротьби із СНІДом через застосування презервативів не вирішить проблему. Тому завданням Церкви є навчати засад християнської етики, значення сексуальності та відповідальності у статевій сфері.

Наша місія головно допомагає парафіяльним священикам. У містечку, де ми працюємо, є три в'язниці, одна з них жіноча, де жінки перебувають зі своїми дітьми. Щотижня ми навідуємося до в'язниць із пастирським служінням. Маємо Святу Месу, молитви, а також підтримуємо благодійну діяльність. Нещодавно дві жінки хотіли охрестити своїх дітей. Перша проблема - не мають церковного шлюбу. Чому? - чоловік ще не виплатив усі борги за жінку перед її родиною. Тому батьки не дадуть благословення. І це може тривати десятки років.

Чи відчутна підтримка місцевої влади? В чому вона проявляється, якщо взагалі така є?

Підтримка, звичайно, є. І суттєва. Наприклад, брати, які працюють у сусідній Кенії, здивовані тим, що ми можемо відвідувати в'язнів. Кажуть, що в Кенії це майже неможливо. В Уганді нам дозволяють будь-яку пастирську діяльність. В одній з в'язниць ми не маємо місця для молитви. Я подав владі проект побудови маленької каплички (йшлося про молитовну кімнату) та невеличкого соціального центру (клас для навчання та кімната лікаря). Проект прийняли швидко і допомагають у різний спосіб. Звичайно, що фінанси на здійснення цього проекту треба буде знайти самому, але влада обіцяє взяти на себе бодай якусь частину фінансування.

Розмовляла Вікторія СЕМЕНОВА
http://kairos-visnyk.livejournal.com/2009/10/05/