Святий Адальберт (Войтех), єпископ і мученик

• Категорія:

• Католицькі мученики

Святий Адальберт народився 956 року в Любицях, був шостим сином в сім'ї любицького князя Славніка, який володів землями в східній Чехії. Деякі дослідники вважають, що Славнік був не чеського, а білохорватського роду. Матір'ю святого Адальберта була саксонська принцеса Адільбурґа. Рід Славніка боровся з родом Пшемисла за контроль над чеськими племенами. У цю боротьбу проти власної волі був втягнутий і святий Адальберт.

У святому Хрещені шостому сину Славніка дали слав'янське ім'я Войтех, яке він пізніше у святому Миропомазані змінив на Адальберт, на честь свого ментора - маґдебурґського єпископа Адальберта. Малолітній княжич розпочав свою науку при дворі маґдебурґського єпископа. В 981 році святий Адальберт прийняв священичі свячення з рук свого ментора. Разом із рідним братом Радимом та товаришем Радлом науку здобував у найкращій тогочасній німецькій школі. Вільно володів не лише рідною мовою, але також і німецькою, латинською та мовою лужицьких слов'ян.

Вже у 983 році, на прохання тогочасного празького єпископа Дмитра, іменований празьким єпископом-коад'ютором з правом наступництва. Але, втягнутий в міжусобиці Слівніковичів та Пшемисловичів, уже в 989 році виїзджає в Рим і там зрікається празького єпископства та оселяється в бенедектиському монастирі на Монте Кассіно. Та у 992 році, на вимогу Папи, знову вирушає в Прагу як празький єпископ. В тому ж таки році святий Адальберт розпочав також і місію серед поганських мадярів та успішно зумів привести до віри в Христа увесь поганський королівський мадярський дім Арпадовичів. Згідно деяких джерел власне святий Адальберт хрестив першого християнського мадярського короля святого Степана (святий Іштван). У 993 році біля Праги у Бржевнові святий Адальберт заснував перший чоловічий (бенедиктинський) монастир у Чехії.

Муки святого Адальберта розпочалися знову в 994 році, коли вельможі з чеського роду Виршовців на очах святого вбили святого Їржі. Намагаючись зарадити стану Церкви у Чехії, святий Адальберт просить рідного брата тодішнього чеського князя Болеслава ІІ Пшемисловича Страхокваса, який також вибрав духовний сан, погодитись прийняти в своє управління празьку єпархію. На думку святого, людина з роду Пшемисловичів краще би могла провадити празьку єпархію. Та Страхоквас, боячись розгнузданих чеських вельмож, відмовився від єпископського служіння. На це святий Адальберт прорік йому, що всеодно він стане празьким єпископом, але тоді обставини будуть значно гіршими. В 995 чеський князь Болеслав ІІ наказав вирізати увесь рід Славніковичів. Після несподіваного нападу на Любиці придворні Болеслава коміти Виршовці вирізали майже усіх Славніковичів, втекти вдалося лише найстрашому з поміж них - Пораю. Після цієї трагедії святий Адальберт зі своїм братом священиком Радимом залишає Прагу та від'їжджає в Рим. Папа вдаряє прокляттям увесь чеський народ та, на прохання святого Адальберта, відкликає це покарання. Наступником святого, так як він і пророкував, призначено Страхокваса, та чеські вельможі отруїли його відразу після єпископської хіротонії.

Єдиним уцілілим з усього роду Славніковичів, окрім святого Адальберта та Радима (які посвятили себе служінню Богові в духовному сані), зостався його найстарший брат Порай (інші джерела називають його Собібором, а Порая проголошують ще одним з Славніковичів, якому вдалося втекти), який утік в Польщу до польського короля Болеслава І Хороброго. Власне цей брат святого Адальберта став предком багатьох шляхетських польських родин, гербнику Порай, серед них і польського поета Адама Міцкевича. Ця родинна пов'язаність святого Адальберта з польськими шляхетськими родинама потім постприяла поширенню почитання святого Адальберта (Войтеха) у Польщі.

В часі свого другого перебування в Римі святий Адальберт потоваришував з папою Григорієм V та римським цісаром Отоном ІІІ. Надхненний Папою та цісаром святий Адальберт вирушає у польщу до Болеслава І, щоб розпочати місію серед поляків та поганських прусів. Місія серед поляків, між якими залишилась частина, яка ще не прийняла Євангеліє, мала великий успіх. Лише в околицях Ґданська святий провів кілька масових хрещень новонавернених Поморян.

Місія серед Прусів не мала такого успіху. Коли місіонарі прийшли в пруські землі, то навіть не знали їхньої мови. Та, не дивлячись на це, святому Адальбертові вдалося виступити перед пруськими народними зборами, хоча проповідувати він мусів через перекладача.

П'ять днів після цього, 23 квітня 997 року група прусів-поган оточила святого, який молився після відправленої Святої Літургії, і вимагала від нього, щоб він зрікся свого Бога. Оскільки святий залишився вірний Христові, то розлючені погани, накинувшись на нього, завдали йому смертельних ран та відрубали голову. Це відбулося неподалік теперішнього Калінінграду.

Мощі святого викупив від пруських поган польський король Болеслав Хоробрий, заплативши за них стільки золота, скільки важило тіло святого. Святим Адальберта проголосив папа Сильвестер ІІ вже у 999 році. А у 1000 році цісар Отон ІІІ відбув прощу на гріб святого, який на той час знаходився у польському місті Ґнєзно. Брат святого Адальберта Радим - Гауденцій став першим архиєпископом і митрополитом Ґнєзна.

В часі ІІ світової війни Ґестапо за всяку ціну хотіло домогтися голови святого Адальберта, яка зберігалася у катедрі в Ґнєзно. Катедральний священик о. Пауль Матауш попросив солтада Вермахту Урбана Телена, щоб він врятував мощі святого. Місія порятунку мощей вдалася. Телен та вроцлавський священик Едвард Блеріска заховали їх в церкві святого Миколая, замурувавши в стіну. Після війни Телен подбав, щоб мощі віднайшлися і не попали до рук комуністів. У 1997 році, з нагоди 1000-ліття мученицької смерті святого Адальберта, пан Телен отримав особисту аудієнцію у папи Івана-Павла ІІ.

Церква прославляє святого Адальберта в день його мученичої смерті 23 квітня.

© Milites Christi Imperatoris