Ювілей досі не повернутого храму

21-10-2009

  • Категорія:


Проходячи повз храм св. Миколая, що по вул. Червоноармійській (Велика Васильківська) у Києві, можна без великих зусиль помітити розміщений над його головним входом кількаметровий банер, який інформує про те, що невдовзі, а точніше 6 грудня, відбудеться святкування важливої події, якою є ювілей - 100-річчя храму. Протягом ювілейного року, що розпочнеться від вищезгаданої дати, віряни, дотримуючись необхідних умов, зможуть отримувати у храмі особливі благодаті. В рамках духовного приготування до святкування ювілею з 8 по 15 листопада парафіяни переживатимуть парафіяльні місії, під час яких Слово Боже проголошуватиме о. Андрій Мадей ОМІ з Туркменістану.

Радість з цієї виняткової для парафії події, якою є ювілей, була б, запевне, ще більшою, якби храм належав спільноті вірян. Однак, незважаючи на докладені протягом останніх кільканадцяти років зусилля, що проявлялися в молитві, написанні листів до різних гілок влади та організації різноманітних акцій, храм і досі не повернено його правним власникам. Він належить міській владі Києва та використовується як будинок органної та камерної музики. 2 січня 1992 року було підписано умову, згідно з якою храм став не тільки концертним залом, а й „приміщенням", у якому можна відправляти Службу Божу, молитися. Тому зараз, хоча храм і досі не відданий віруючим, у неділю він відчинений для молитви протягом усього дня, а в будні- у визначені години.

18 жовтня цього року парафія приймала в себе єпископа Станіслава Широкорадюка, який відправляв Служби та проголошував Слово Боже. Під час своїх проповідей єпископ пригадав вірним про потребу вдячності Богові за отримані від Нього дари та несення відповідальності за храм. Ця відповідальність проявляється різними способами, але, передусім, - в ревній молитві про повернення храму, яка має заноситися до Бога чистим серцем. Єпископ Станіслав поставив за приклад вірян з Дніпропетровська, молитви яких про повернення храму були вислухані Господом, хоч на людський розсуд ситуація здавалася вже безвихідною. На закінчення Служби єпископ побажав вірянам отримати на ювілей подарунок, тобто бути не „квартирантами", а вже власниками храму.

На вищезгаданому банері видніється цитата зі Святого Письма: „Дім Мій буде домом молитви". Нехай виразом нашої солідарності з вірянами парафії св. Миколая та турботою про храм, що руйнується, буде особиста молитва про повернення цього храму, щоб дім Бога був домом молитви.

Вашій увазі пропонуємо першу частину короткої історії римсько-католицької парафії та храму св. Миколая у Києві:

Храм святого Миколая по вул. Червоноармійський 75, було збудовано протягом 1899 - 1909 років, як другий римсько-католицький парафіяльний храм міста Києва.

За статистикою з 1895 року в Києві проживало понад 33 тисяч католиків латинського обряду, що становило більше ніж 13% мешканців міста. Католики римського обряду були другим за кількістю (після православних) віровизнанням у Києві. Єдиним тодішнім осередком релігійного життя для такої великої кількості віруючих був збудований у 1895 р. храм святого Олександра. У зв`язку з цим виникла потреба збудування нової святині, щоб віруючі могли вільно збиратися на молебні. Отримавши дозвіл на будову в обер-прокурора К. Побєдоносцева, віряни звернулися (5.12.1896 р.) до Міської ради з проханням виділити площу під будівництво нового храму. У 1895 році Київ відвідав цар Микола ІІ. Тож було вирішено дати другому храму ім'я святого Миколая.

У січні 1898 р. прийшов дозвіл влади на будівництво святині. Було організовано комітет будівництва, до складу якого увійшли тодішні найбільш заслужені громадяни- католики міста Києва на чолі з Леонардом Янковським.

12.06.1898 р. міська влада визначили місце під будівництво храму на вул. Великій Васильківській, 75. Через два місяці, 8.08.1899 р., єпископ Луцько-Житомирської дієцезії Ієронім Клопотовський урочисто освятив наріжний камінь нового храму. На цю урочистість прибула велика кількість духовних осіб (22 священики) та тисячі вірян з усієї країни. На ділянці, яка вже була власністю парафії святого Миколая, поставили великий намет, оздоблений квітами і зеленню, де відправили молебень. Були присутні також представники влади: віце-губернатор барон Штокенберг, начальник жандармерії генерал Новицький, розпорядник власності міста Чуйкевич, члени Міської ради разом з виконуючим обов'язки мера міста паном Сніжко.

Розпочато будівництво храму на площі, яка була власністю громади. Кошти будівництва, за яке взялася відома будівельна фірма Льва Гінзбурга, визначили в розмірі 247500 рублів. Фонд було зібрано з пожертвувань членів релігійної спільноти, до якої належали також поважні та заможні католики (Л. Янковський, меценат І. Ляховицький, графи В.Браницький та Й.Потоцький, власники цукрових заводів та фабрик). Держава не брала участі у фінансуванні проектування та будівництва храму.

Конкурс на проект храму, який на прохання комітету оголосило петербурзьке будівельне товариство, пройшов досить вдало. З тридцяти проектів було відзначено три, з яких комітет визнав найбільш відповідним для Києва конкурсний проект студента С.В. Воловського. На підставі цього проекту добре відомий київський архітектор Владислав Городецький, запрошений керувати роботами, опрацював проект храму, затверджений владою.

Коли в процесі будівництва пожертвування почали зменшуватися, голова комітету Леонард Янковський щедро вклав свої кошти. Власне йому завдячуємо завершенням будівництва храму.

Освячення й урочисте відкриття храму відбулося 6 грудня 1909 року. На урочистості були присутні: єпископ-помічник Луцько-Житомирської дієцезії А. Карас і генерал-губернатор Ф. Трепов. Першим настоятелем храму св. Миколая у Києві став о. Юзеф Жмигродський.

Будівництво храму тривало десять років. Будівля храму святого Миколая являє собою архітектурний шедевр і справляє чудове враження. Поряд з храмом було збудовано дім для священиків, які працювали в цій святині. (Продовження буде)

http://www.catholic-media.org