Пабло Коельо

• Категорія:

• New Age

Пабло Коельо народився 24 серпня 1947 року в Ріо де Жанейро. Студіював право, одночасно докладав зусиль, щоб стати театральним режисером і актором. Але все це скоро замінив на життя в комуні хіппі. Примкнув до окультної організації Regnum Agnus Mundi. Вживав певний час наркотики, включно з галюциногенами, певний час був членом «Харі Крішна», практикував дзен будизм. Практикував білу і чорну магію, гомосексуалізм. Три рази лікувався в психіатричних лікарнях ( 1965, 1966, 1967рр.). Чотири рази одружувався.

Виходячи за рамки християнства, Коельо шукає релігійної істини в різних релігійних, окультних і магічних традиціях, перетворюючи усю ту мішанину в синкретичну систему типу New Age.

Усі релігії для нього є однаково досконалими шляхами до істинного Бога. Приналежність до тієї чи іншої релігії для нього є всього на всього наслідком успадкованої традиції.

У 1997 році Коельо видав свою книгу «Підручник воїна світла». Ця книга є своєрідним підсумком усіх його творів до цього часу. В ній Коельо дає свій рецепт того, як потрібно жити. В ній він проповідує абсолютно несумісні з християнством речі. Для нього мораль -це дуже відносне поняття. Його воїни світла мало чим відрізняються від übermensch-а Ніцше. Так, наприклад, «воїни світла» в сексуальності мають свою, цілком відмінну від християнської, мораль. «Коли він змучений чи самотній, не мріє він про далеких чоловіків чи жінок - він шукає когось, хто є поруч і ділить з ним свій біль або сексуальну потребу за ніжністю - з задоволенням і без почуття провини.» Що більше, «воїн світла» «приймає свою хіть і без обмежень приймає задоволення від неї». «Воїн світла» «є понад всякою християнською мораллю, він не просто її відкидає, він є понад нею.»

«Воїн світла» є настільки вищим єством, що йому не потрібне ні покаяння, ні Боже прощення, ні Божа милість.»

Але наша спроба пізнати світогляд Коельо була б неповною, якби ми зосередились лише на одному його творі.

Коельо виразно виражає свій пантеїстичний погляд, який є одною з головних характеристик духовності New Age. Бог для нього є не Особою, а якоюсь невиразною силою , а цілий світ є видимою частиною Бога. Чуда для Коельо є не виразом Божої всемогутності, а лише трансформацією космічних енергій, що сходять на людину. Що більше, ця всепроникаюча енергія творить всеоб'єднуючу цілісність, і людина і тварина однаково нею просякнуті та тісно об'єднані. Для Коельо, Церква є взагалі монструозною структурою без огляду на її конфесійне забарвлення. Єдину цінність мають церковні будівлі, бо вони... заспокоюють. Для Коельо ворожка є істинним представником істинної релігії, а не священик, пастор чи просто побожний християнин. Десятину потрібно платити ворожбитам, і це є добре і похвально. Хоча Коельо нападає на християнство за те, що людей «присилюють» платити зажерливим служителям.

Правдиву істину не потрібно шукати ні в Церкві, ні в Біблії, ні в молитві, а в ... єгипетських пірамідах.

Всі монотеїстичні релігії для Коельо є погані, бо вони патріархальні, а не матріархальні; в літературній формі Коельо, як правдивий пророк New Age, пропагує фемінізм, як вираз правдивої релігійності.

Коельо пропагує «ченеліг» - відому практику медіумів. В своїх творах Коельо перший започаткував думку, яка ставить знак рівності між харизматичним пробудженням в християнстві і Нью-Ейджом. Ця думка потім перекочувала до дослідників (соціологів, психологів), які схильні до інтерпретації реальності Нью-Ейдж. Цю необгрунтовану тезу, нажаль, підхопили обмежені уми в самому християнстві. Але Коельо просто проводить феноменологічну паралель між даром оздоровлення і цілительством; між даром пророцтва і гаданням, між даром мов і незрозумілим бурмотінням маманів. Коельо не бачить принципової різниці ні в їхньому функціонуванні, ні в різних джерелах їхнього походження. В своєму синкретизмі Коельо вмисне недобачає цієї разючої відмінності. Вмисно забуваючи про те, що ще св.Августин Гіпонський охарактеризував диявола як божу мавпу, тобто диявол намагається мавпувати Божу діяльність. На правдиві харизми Духа Святого диявол відповів своїм мавпуванням - подібними харизмами, підробність яких неупередженій людині легко помітити. Проводити паралель між християнським харизматом і Нью-Ейджем є тим самим, що провадити паралелі між християнськими і будистськими монахами.

Коельо також тихим способом в своїх творах популяризує ідею реінкарнації , яка у своїй суті протиставляється християнській вірі у воскресіння. А власне ця ідея є одною з фундаментальних ідей Нью-Ейджу.
Зустрічається в Коельо і ідея особистого духа-провідника чи реального Я, що широко поширена в Нью-Ейджі.

Дуже часто читачі сприймають типово нью-ейджівський вислів Коельо «Душа Світу», як ім'я християнського Бога. Цей Бог не є ні досконалим Абсолютом, ні Досконалою Любов'ю, він навіть не є особистістю.

«Любов є силою, що може змінювати Душу Світу. Коли я перший раз поринув у неї, вона видалась мені досконалою. Але потім я побачив, що вона є відблиском усіх створінь і має свої війни і свої похоті. Ми годуємо Душу Світу, а земля, на якій живемо, буде гіршою чи кращою рівно настільки, наскільки ми будемо гірші чи кращі.» В цій константації ясно можна побачити, що Коельо приписує своєму богові недосконалість і повну залежність від людини.

Яким незрозумілим, у цьому світлі, видається заклик Ісуса: «Будьте досконалі, як і Отець ваш досконалий!» (Мт. 5, 48). Хтось з них двох бреше, або Коельо, або Ісус... для християн мало би бути зрозумілим, хто саме брехун.

Бог Коельо не є Праведний і Люблячий Бог християнської Об'яви. Не відомо, чи цей бог добрий, чи злий . Він не є праведний, і взагалі не звертає уваги навіть на молитви своїх служителів. В трагічних ситуаціях цей бог залишає людей самих розбиратися зі своїми проблемами. Що більше, саме бог Коельо несе повну відповідальність за все зло у світі.

Далі ще «краще»... Боги приходять і відходять, вони міняються, вони очікують від людей, щоб ті слугували їхнім потребам і були їх забавками.

Демонічні сили, згідно з Коельо, лише видаються злими, але, насправді, вони добрі. І магією потрібно займатись. Ціла книжка «Алхімік» майже на кожній сторінці переконує читача займатись віщунськими практиками чи гаданням. Таким чином Коельо повністю перекручує християнські поняття про Бога і демонів - демонізуючи Бога і відбілюючи зло. Він переконує читача займатись гаданням, віщуванням, магією - речами, про які в Біблії пише, що Бог гидує і ними, і тими, хто цим займається.
Коельо своїми книгами доклався набагато більше від будь-кого для поширення ідей Нью-Ейджу. Хоча для багатьох його книги це - «література для покоївок», все ж таки, не слід заперечувати велику популярність, якою користуються йогокниги. До сьогоднішнього дня я ще не зустрічав людини, котра б відносила себе до освідченого прошарку суспільства, і котра б не прочитала принаймні одну з книг цього автора. Його активна діяльність, і то не лише як письменника, але й як своєрідного пророка, що відвідує сотні міст, проповідуючи ідеї Нью-Ейджу є гідна подиву. Але.. Ідеї, які усним і писаним словом проповідує Коельо, попри всю їх зовнішню принадливість, все ж таки готують шлях останній маніфестації Зла - приходу тотальної всесвітньої диктатури, на чолі якої стоятиме той, кого Святе Письмо називає Антихристом. Здається, прийшов час християнам відкрити очі на реалії, що нас оточують.

Мені доводилось розмовляти з одним колишнім католицьким священиком, який, відкинувши християнство, став одним з адептів Нью-Ейджу. На спроби хоча б трохи зрушити його совість, він з великою дозою сарказму відповів: «Ви, християни, мали би бути нам вдячні - ми приближаємо прихід того, кого ви називаєте Антихристом, але таким чином, згідно з вашою вірою, ми наближаємо і повернення вашого Христа.» Що правда, то правда. Але скільки ще душ ці адепти затягнуть в моторошні глибини пекла, якщо християни не візьмуться за своє послання - нести Радісну Звістку всім. Очевидно, все ж таки, прийшов наш час збудитися з летаргії і дійсно докласти зусиль, щоб Нашому Королю - Ісусові Христові було до кого повернутися!

©Milites Christi Imperatoris