Бенедикт XVI підписав декрети у справі Івана Павла II, Пія XII і священика Попелюшко

19-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• офіційно

Бенедикт XVI підписав декрети Конгрегації у Справах Канонізації щодо героїчності заслуг Слуги Божого Івана Павла II, Пія XII, мучеництва священика Георгія Попелюшки, а також чуда, що сталося за заступництвом бл. Станіслава Kaзімерчика.

Від тепер Івану Павлу II присвоєний титул «Божого Слуги». Наступним необхідним етапом до беатифікації буде питання чуда, яке сталося за заступництвом Карла Войтили, про що свідчить французька монашка, сестра Марія Сімон-Перре. Цю справу має дослідити медкомісія, комісія теологів, а також комісія кардиналів і єпископів - членів Конгрегації у Справах Канонізації. Остаточне рішення з цього питання прийме Бенедикт XVI.

Беатифікація Івана Павла II найімовірніше відбудеться 16 жовтня 2010 р., у день святкування 32-ї річниці обрання кардинала Карла Войтили папою. Очікується, що в беатифікаційних урочистостях візьме участь близько мільйона осіб.

Подібно просувається беатифікаційний процес Пія XII, який помер 9 жовтня 1958 р. Також до цієї беатифікації необхідним буде декрет у справі чуда за його посередництвом.

Декрет щодо чуда бл. Станіслава Kaзімерчика відкриває дорогу до його канонізації, яку особисто потвердить папа римський. Благословенний народився 27 вересня 1433 р. в Казимирі, тоді окремому місті під Краковом. Його батько був ткачем і одночасно міським радником. Станіслав закінчив теологію у Краківській Академії. У 1456 р. увійшов до монастиря Регулярних Лютеранських Каноніків при церкві Божого Тіла в Кракові. Монастир був закладений на спеціальне бажання благословенної королеви Ядвіги. Після священичих (1462/1463?) свячень, йому доручили обов'язки офіційного проповідника і сповідника, а в монастирі - функції магістра новіціату, лектора і заступника настоятеля. Виконанню цих обов'язків він присвятив себе повністю. До того ж дотримувався правил і уставу. «Для багатьох він був провідником на дорогах духовного життя», - сказав про нього Іван Павло II. Він вів інтенсивне контемплятивне життя, а водночас, як славетний проповідник, дієво впливав на своїх слухачів, наближав їх до Бога не тільки словами правди, але також прикладом свого життя і милосердя щодо ближніх. Особливо піклувався про хворих і бідних, служив їм з любов'ю, часто віддавав частину власного прожитку потребуючим. Багато часу проводив на молитві, гаряче підтримував побожність до Страстей Ісуса, шанував Найсвятішу Матір і вважався за Її «обраного» сина. Особливу побожність виявляв до свого покровителя, здійснював паломництво на його могилу раз на тиждень.
У монастирі прожив 33 роки. Помер 3 травня 1489 р. Був похований в церкві Божого Тіла, під підлогою, згідно з його покірним проханням, щоб усі його топтали. Рік після смерті отця Станіслава зафіксовано 176 надзвичайних отриманих ласк за його заступництвом. Його мощі були добуті 1632 р. А 18 квітня 1993 року під час святкової беатифікаційної Служби Іван Павло II підтвердив культ священика Станіслава Kaзімерчика і зачислив його до лику благословенних.

Декрет у справі мучеництва священика Георгія Попелюшки означає, що можливою буде його беатифікація.

Бенедикт XVI підписав також 4 інші декрети у справі чудес, які сталися за заступництвом благословенних, серед них зцілення австралійської черниці Мері МакКіллоп, 5 декретів щодо чуд за заступництвом Божих Слуг, а також 8 інших декретів про героїчність заслуг.

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris