Зустріч українських монаших спільнот Риму на спільну коляду

27-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Європі |
• УГКЦ

26 грудня 2009 в день празника Собору Пресвятої Богородиці за Григоріанським календарем на запрошення о.Павла Сербая, ЧСВВ, Ректора Українського папського інституту святої Покрови в стінах даного закладу відбулася зустріч українських чоловічих і жіночих монаших спільнот Риму для спільної молитви та коляди.

Зустріч розпочалася в 10:30 Божественною Літургією, яку очолив Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович).

У Богослужінні співслужили о. Ректор Павло Сербай,ЧСВВ, о. Лев Ґолдейд, ЧСВВ, Духівник інституту, о.Луіз Касіано, ЧСВВ, Віце-Ректор, о. Маврикій Попадюк, Генеральний Вікарій ЧСВВ, о. Матей Гаврилів, Консультор ЧСВВ, о.Антоній Яцура, о.Ілля Бродовський, дияконував Еміліян Дорош. Жіночі монаші згромадження представляли с.Дженес Солюк, Генеральна Настоятелька Сестер Служебниць, с.Міріам Клара Коваль, Протоархімандриня Сестер ЧСВВ та с. Ріта Балдо, Настоятелька Сестер Катехиток св. Анни.

Під час проповіді Владика Діонісій наголосив на значення та важливість спільноти в християнстві. «Наш Триєдиний Бог - це спільнота Отця, і Сина, і Святого Духа. Це спільнота любові, яка виходить поза власні межі (Папа Бенедикт ХVI). Боже Слово виходить за межі Пресвятої Тройці, коли воплочується і оселюється між нами, і живе у родинній спільноті. Осягнувши тридцятилітній вік, Христос, виходить поза межі родини і творить нову спільноту Апостолів. А здійснивши свою місію на землі, повертається знову до Отця, залишаючи у світі засновану ним спільноту Церкву, яку ми разом творимо і через неї спасаємося.

Без сумніву, в плеканні духовного життя є потрібна і самота, але вона не має мети сама в собі. В кінцевому результаті вона повинна служити засобом у підготовці до творення спільноти. Вистачить подивитися на Ісуса у пустелі у боротьбі з дияволом, чи на горі Таворі або в Оливному городі. Він віддаляється, щоб на самоті зустрітись з Небесним Отцем. Так, Ісус будучи на самоті в пустелі, перемагає диявола і паралельно встановлює євангельський задум ділення хліба з іншими, служіння іншим, відчуття присутності інших. Ісус віддаляється на самоту, щоб зустрітись з Небесним Отцем. Самота заради спільноти з Отцем і заради спасіння людей.

Сьогодні святкуємо Собор Пресвятої Богородиці - Пресвятої Родини. Ця спільнота переходить через різні випробовування та кризи: Йосиф хоче покинути Марію, необхідно пускатись в дорогу у зв'язку з наказом Августа, немає місця у притулках Віфлеєму, потрібно втікати до Єгипту, убоге життя та заробляння в поті чола на хліб насущний. Усі ці життєві кризи, які зустрічаються нерідко і на життєвому шляху християнина, долаються Божою любов'ю та спільною взаємодопомогою, як ми це бачимо на прикладі Пресвятої Родини.

«Не добре чоловікові жити самому». Книга Буття дає нам чіткі принципи суспільної природи людини. З своєї природи людина потребує спільноти, це є невід'ємна гідність людської особи, витоки та запорука якої знаходяться у творчому Божому задумі. Прототип спільноти людей можемо бачити у первісних відносинах між чоловіком і жінкою, які творять сім'ю. Схоже і в спільноті монашій. Ідучи за Євангельськими радами та вибираючи монаший стан життя, ми не вибираємо життя самітне, подалі від людей, але життя спільне у монастирі. Монастир став нам другим родинним домом, а його члени нашими прибраними братами. Те саме відбувається і в універсальній спільноті, якою є Церква. Ми об'єднуємося у Церковну спільноту, щоби воєдино у щирому самодаруванні одні одним прямувати до спасіння.

Отож, нехай ініціатива о. Ректора зібрати сьогодні наші спільноти разом на Божественну Літургію та на спільну трапезу і коляду ще більше гуртує нашу Церковну спільноту та утверджує у єдності любові» - зазначив Владика Діонісій в своєму зверненні до присутніх представників українських монаших спільнот Риму.

Після Літургії під час спільної трапези Ректорату, студентів, працівників Інституту та гостей лунала коляда та традиційні українські Різдвяні віншування.

Фоторепортаж з події

Джерело: Прес-служба УГКЦ в Італії