Центр віри і християнського життя

• Категорія:

• Життєві питання

„Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам." (Ів. 16, 12-15).

Цими словами Євангелист відкриває перед нами перспективу пізнання Трійці, яка в християнстві є найбільшою і найважчою для заглиблення таємницею. У Старому Завіті немає жодних згадок про Неї. Не знав Трійці ні Обраний Народ, ні Пророки. Бог Старого Союзу був єдиним Богом і таким давав себе пізнати. Прихід на світ Божого Сина, Ісуса Христа, дав початок одкровенню Бога в трьох Особах. Першу згадку знаходимо вже в моменті Благовіщення. Ангел, звертаючись до Марії, каже: « Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус»... На це Марія відповіла до Ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» Ангел Їй відповів: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий " (Лк. 1,30-35).

Наступною подією, яка говорить нам про Трійцю, є хрещення Ісуса в Йордані, під час якого над Ісусом з'явився Святий Дух в образі голубки, а з неба прозвучав голос: „ Це Син мій любий, що його я вподобав " (Мт 3, 17). Відкриття таємниці Трійці відбулося лише через Ісуса Христа, який об'явив свого Отця і передвіщав зіслання Святого Духа після свого Вознесіння. Таким чином ми пізнали трьох Осіб Трійці: Отця, Сина і Святого Духа.

Оскільки імена Божих Осіб були повною мірою об'явлені, то правдою є те, що „є один Бог в трьох Особах", а внутрішні відносини між цими Особами як і раніше залишаються таємницею. Над нею роздумували Апостоли, Отці Церкви, теологи, мудреці, святі і Собори. Церква невпинно досліджує її, щоб одночасно з великою покорою і приниженням визнати, що вона весь час залишається великою таємницею віри.

Дивовижна річ, таємниця Трійці, яка здається незбагненною і далекою від земної реальності, невловимою для відчуттів і важкою для проникнення людським розумом, настільки пов'язана з людиною. Все життя людини позначене її присутністю, починаючи від самого хрещення, яке вона отримує в ім'я Отця і Сина, і Святого Духа, щоб розпочати подорож віри і наближення до Бога в трьох Особах. Ім'я Божих Осіб завжди на устах християнина, бо коли він розпочинає і завершує молитву, коли вранці і ввечері висловлює до Бога прохання і подяку, коли приступає до таїнств і коли бере участь в Євхаристії, все це робить в знак святого хреста, взиваючи імена Отця і Сина, і Святого Духа.

Святий Павло, усвідомлюючи цей глибокий зв'язок християнина з Трійцею, нерідко звертався навіть в своїх листах до християнських спільнот з цим вітанням: „Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами" (2 Кор. 13,13).

Може саме тому, за святим Цезарієм з Арля, можемо визнати: „Віра всіх християн опирається на Трійці", або за Катехизмом Католицької Церкви, що „Трійця є центром віри і християнського життя. Вона є таємницею Бога в собі самому, отже джерелом всіх таємниць віри і світлом, яке її просвітлює". (N. 243)

Ісус Христос показав нам також, що Трійця є спільнотою любові Божих Осіб. Любов отже стає справжніми дверима і ключем до середини Трійці. Святий Августин, коли після довгого шляху пошуку віри пережив навернення і пізнав Божу любов, висловив важливу правду: „Ти Побачиш Трійцю, якщо побачиш любов" (De Trinitate, VIII, 8, 12).

В урочистість Трійці, сповідуючи віру в Отця і Сина, і Святого Духа, доручімо наше життя Божим Особам і просімо про дар любові так, щоб наше життя ставало щоразу величнішим відображенням Божої Любові.

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris