Синод Єпископів. Одинадцята загальна конгрегація

15-10-2008

Ватикан, 15 жовтня, VIS - AGNUZ - В другій половині дня 11-го жовтня відбулася одинадцята загальна конгрегація XII чергової генеральної Асамблеї Синоду Єпископів. Черговим головуючим був кардинал Оділо Педро Шерер, архиєпископ Сан-Паулу (Бразилія).

Наводимо далі уривки з виступів деяких Отців Синоду.

Єпископ Луіс Портелла Мбуйю, Кінкала, президент єпископської конференції (Республіка Конго). "У Конго-Браззавілі, країні, негативно відміченою цілою серією внутрішніх конфліктів, наголошується велика кількість релігійних рухів, які можна підрозділити на дві категорії: з одного боку це рухи, що практикують визвольні тенденції, хоча і посилаються на елементи традиційної релігії. Вони позиціонують себе як такі, що протистоять християнству, вважаючи, що воно заперечує африканську самобутність. З іншого боку це рухи, відгалуження п'ятидесятницького руху американського походження, що характеризуються фундаменталістським і навіть магічним прочитанням Біблії, які прагнуть відвести свідомість людей від конкретних проблем соціального життя. Є також рухи езотеричного і гностичного напряму, що характеризуються символічним і ідеологічним читанням Біблії. Все разом це слід розташувати в контекст недостатнього розвитку, з його тягарем убогості і покірливості народу. Перед лицем цієї складної ситуації відчувається невідкладна необхідність допомогти, підбадьорити вірних Христу в Конго читати Слово Боже, роздумувати над ним, молитися ним, оскільки воно може 'відтворити' африканський народ, який все ще носить в собі наслідки свого минулого. Для цього потрібно забезпечити африканцям вільніший доступ до біблійного тексту через адекватні переклади. Це одне з насущних пастирських завдань нашої Церкви. З іншого боку, читання Слова Божого повинне викликати в африканському читачі усвідомлення власної відповідальності по відношенню до суспільства, яке чекає перетворення всіх своїх структур згідно з цінностями Євангелія".

Єпископ Грегор Марія Ханке, O.S.B., Айхштатт (Німеччина). "Слово Боже не обмежується ні віддрукованою Біблією, ні сповіщенням Слова. Записане слово не має тієї ж градації Слова-Логосу, відкритого у Втіленні. Сила написаного і сповіщеного Слова живе в постійній присутності в історії світу величнішого Слова-Дії. Воно створює з букв Святго Письма Слово Боже, яке супроводжує сьогоднішню людину і відкриває діалог Бога з людиною. Проте саме Євхаристія є місцем, де з'являється Слово-Дія, зі всією своєю історією порятунку і эсхатологією".

Його Блаженство Нерсес Бедрос XIX Тармуні, Килікийський Патріарх Вірмен, глава Синоду Вірменської католицької Церкви (Ліван). "Згідно з переданням, витоки вірменської Церкви, евангелізованої святим Григорієм Просвітителем, сходять до прийняття християнства як державної релігії у Вірменії в 301 році. Вірменського алфавіту тоді ще не існувало і біблійні читання виголошувалися на грецькій або сирійській мовах. Той, що виголошував повинен був потім перекладати їх вірменською мовою. Це не полегшувало розуміння Слова Божого неофітами вірменами. Тому виникла ідея придумати алфавіт, щоб перекласти Біблію мовою народу. (...) Можна укласти, без сумніву, що винахід вірменського алфавіту в 406 році не мав іншої мети, окрім євангелізації. Ця євангелізація допомогла зберегти християнську віру, що часто піддавалася погрозам, як в 451 році, - Біблія була тільки переведена, - і в подальші століття. Слово Боже підтримало Церкву і вірменський народ в ході їх скорботної історії. Воно просочило собою і оживляло вірменську культуру в ході століть. Життя християн у Вірменії було постійно наповнене і направлене Словом Божим".

Єпископ Рікардо Ернесто Сентеллас Гузман, допоміжний єпископ Потоси (Болівія). "Дійсність показує, що Слово Боже і культури - древні і сучасні - є окремими і паралельними світами. (...) Звідси народжується великий пастирський виклик: дати в повну силу зазвучати Слову Божому в сучасному суспільстві, у відповідь на історичні, соціальні і культурні потреби наших спільнот, аби сучасна людина погодила своє життя з життям Ісуса з Назарету. Ми не можемо продовжувати читати Слово і роздумувати над ним без необхідного зв'язку з культурами і без соціального зобов'язання. Пріоритетним повинне стати контекстуальне читання, яке було б в змозі змінювати людей і структури. (...) Ми потребуємо того, щоб кожна дія, проект, група і рух, установа і структура нашої Церкви переглянули свої мотивації і почали все з початку, виходячи з біблійного духу. Необхідно терміново показати світу новий спосіб бути Церквою".

Єпископ Фрідхельм Хофманн, єпископ Вюрцбурга (Німеччина). "Як нам впливати на людей, які не ходять в Церкву? (...) Одкровення Бога не обмежується Словом Божим в Біблії. Він відкриває Себе також в природі і в культурі. Зрозуміло, самим піднесеним і глибоким одкровенням Бога є одкровення Слова Божого в Ісусі Христі. Саме це слід пояснювати. (...) Слово Боже було інкультуровано в різні культури. Воно мало вплив на мистецтво. У Європі ми бачимо вражаючу християнську культурну історію протяжністю майже 2000 років. Прекрасна архітектура, твори образотворчих мистецтв, музичні і літературні шедеври народилися з віри і увібрали в себе свідоцтво віри. Зараз необхідно знов змусити говорити цю сприйняту віру. У середньовіччі існувала 'Biblia pauperum', в якій малюнками пояснювалася історія спасіння тим, хто не умів читати. Сьогодні також необхідно пояснювати християнську культуру, оскільки багато людей більше не розуміють цієї мови і не присвячують себе безпосередньо Святому Письму. (...) Але і в сучасній культурі слід шукати сліди віри і повертати їх до функції своєрідного моста між культурою і вірою. Якщо це правда, що художники є «сейсмографами» свого часу, тоді нам краще скористатися їх працею і залучити їх в сповіщення Слова Божого.

Єпископ Збігнев Кіерніковкі, Сієдлче (Польща). "Сучасна людина, не посвячена в слухання Слова, виявляється часто перед ним як глухоніма. (...) керигма є дуже важливим моментом. Якщо, проте, керигма не супроводиться справжнім вихованням в слуханні Слова в лоні срільноти віри, виникає ризик впадання в різні моралізми, або в різного роду фанатизми і суб'єктивне тлумачення. (...) Установка, здійснена в неокатехуменальному Русі, базується на початковій керигмі, потім слідує серйозний процес присвячення під керівництвом Церкви (єпископів, священиків і катехитів), здійснюваний в маленьких групах і з обов'язковими етапами християнського присвячення. Так катехуменат дає присвячуваному пройти дорогу, в ході якої він вчиться пов'язувати Слово зі своїм життям".

http://christusimperat.org/ru/node/3133