Слово владики Ігоря на 14-ту неділю по зісланні Святого Духа

01-09-2010

• Категорія:

• Теги:

• УГКЦ

Достойні сестри й брати, дякую вам, що ви спільно зібралися сьогодні у церкві на молитву; що ви розумієте потребу прославляти Господа, перепрошувати його за помахи у житті й дякувати Богу за його милосердя та любов до нас. Життя людини без церкви, без молитви, без спілкування з Богом, - гірка справа й може обернутися вічним нещастям.

Ісус Христос любив промовляти до людей притчами, щоб вони застановлялися над своїм життям, думали про їхнє значення та запам'ятовували їхній глибокий зміст. Часом слухачі не відразу розуміли змісту цих оповідань, тоді Спаситель пояснював людям, але більшість притч була зрозуміла.

Господь любив пригадувати людям про Небесне Царство у притчах, як це знаходимо в Євангелії святих авторів. Святий євангеліст Матей наводить притчу Ісуса Христа, в котрій змальовано Господа Бога, як царя, котрий влаштував весілля своєму синові й послав слуг по запрошених. Ці особи не мали бажання прийти на весілля. Великий володар був не тільки щедрий, але й терпеливий.

Він не знеохочувався тим, що ті відмовилися, а послав інших слуг, можливо таких, хто вміли краще просити та ліпше представити потребу їхньої участі на весіллі. А слуги переконливо повідомляли про важливе приготування до весілля, про зарізаних волів та відгодовану худобу, але ті знехтували щедрістю царя. Не прийшли, бо зайнялися своїм промислом, а навіть, знущалися над слугами, бо декотрих вбили. Запрошені вважали свої зайняття важливішими від пропозиції їхнього царя, а це означало неслухняність та легковажність для царського розпорядження. Богові не подобається, коли людина порушує його закон, а живе для свого задоволення й своїми обмеженими видумками.

Ми розуміємо, що Спаситель говорив про небо, про те, що Бог усе вчинив для людей, щоб вони здобули це щастя у простий спосіб: слухали Бога, сповняли його Заповіді, виконували його волю й були на віки щасливими. І це - для усіх можливо, бо коли певні особи відмовилися від пропозиції царя, той наказав йти на роздоріжжя й усіх направляти на весільну забаву. І добре відомо це, що на роздоріжжях не перебувають якісь особливі люди, лише різні: добрі й злі, здебільшого прості.

Світлиця була заповнена гістьми, слуги царя виконали його бажання. Згодом до неї ввійшов цар, щоб побачити запрошених. Він не очікував від гостей жодних дарів, особливої турботи про нього. Бо це - він щедро обдаровував людей, але звертав увагу на їхній вигляд. Вельможа зауважив, що один із запрошених гостей прийшов без належного одягу. Мабуть, слуги попереджали про це тих, кого направляли на бенкет. Якраз, одяг виявився неповагою до царя і він велів строго покарати цього гостя, бо дав розпорядження зв'язати йому руки та ноги й кинути у темряву.

Глибокий зміст цієї притчі полягає в тому, що здобувати небо не потрібно якимись величезними зусиллями, винятковими способами, лише виконанням волі Бога, котра усім під силу: старшими й молодшим, вченим і невченим, бідним та багатим. Усіх запрошує Господь, усіх людей бажає бачити Бог учасниками неба. Хто відмовляється бути мешканцем неба, таких осіб очікує велике покарання, «плач та скрегіт зубів». Святий І. Золотоустий озвучує: «Ти, наклонюючись до розпущеного життя, також ображаєш Бога, як і вони образили його тим, що не прийшли до нього» (св. Ів. Золот., Бесіда І_ХІХ на Мт п.2).

Учитель Церкви навчає, що Господь карає людину тільки тоді, коли вона вже сама себе осудила, не маючи чим захистити себе (там же). Бог - добрий, бо наказав кликати тих людей, які були на роздоріжжі життя, котрі були далекі від нього, а він давав їм можливість бути учасниками весілля. Жаль, що один із них не захотів змінити свого життя на краще, тобто, не бажав поміняти одежі свого життя, одягнутися у Божу ласку, а залишився жити у грішному стані. Більше полюбив зло, в якому вперто тривав, як добро, що йому пропонувалося. Бувають люди, котрі не бажають взятися за розум, заспокоюють себе своїми немудрими розрадами або впадають у зневіру й не хочуть покинути грішних практик життя. Якась особа вважає, що їй неможливо жити праведним життям, але це тільки тому, що вона сама не покидає грішних практик, чорних вчинків. Прив'яжеться до гріху і вперто у ньому триває. Такій особі вигідно так жити, бо її про те переконав злий дух і вона воліє йти за порадою свого ворога, як прийняти добро пропоноване Богом, що веде до вічного спасіння.

Дорогі сестри та брати, ви щасливі тим, що маєте церкву, священика, Службу Божу. Посідаєте можливість очищати своє серце та душу від нашарувань духовного зла у святій тайні Сповіді. Усі маємо шанс перемагати диявола, котрий уболіває за нашу душу, щоб привести її до себе у пекельний вогонь. Стидно, але - правда, що багато християн чомусь більше полюбляють запеклого ворога диявола, ніж доброго батька, Господа Бога. Син Божий помер за нас, щоб ми були щасливі, простягнувши перед нами вічну радість та насолоду, а людина немудро простягає руки до вогню й вічного нещастя. Це - нерозум! Вашій церкві сто років. У ній виховувалося чотири чи п'ять поколінь, - ваші батьки, діди та прадіди. Здогадуюся, що більшість із них спасенні та щасливі у небі. Чому б вам не здобути це щастя, котре, єдине потрібне людині. Бо всякі вигоди на землі короткі й нетривалі, а багаті люди поборюють одні одних, бо зазіхають на багатства ближніх, навіть, найближчих друзів. Історія уже не раз про це засвідчувала. Будьмо ще мудрішими людьми, щоб не втратити на віки вічної радості та щастя, що нам пропонує Господь. Він вказує нам спосіб, в який можна здобути цю не відкличну перемогу та вічне блаженство. Автор псалмів дуже надійно висловлюється про Господа та його доброту до нас: «Бо твоя милість аж до неба велика і твоя вірність аж до хмар сягає» (Пс 108,5).

Господь не промовляє надаремно, він бажає, щоб ми користали з його милосердя та вірності. Коли він сказав, що потрібно завжди прощати (пор. Мт 18,22), то це означає, що й він кожного разу, коли грішник просить його, прощає йому найбільші провини. Пророк кличе нас підняти голови вгору до Господа, бо: «Він збудував на небі свої високії палаци, він заснував своє склепіння над землею...» (Ам 9,6). Не шукаймо щастя, задоволення та радості на землі, бо правдиву радість та щастя вказує нам пророк: «І я прийду до жертовника Бога, до Бога радості й веселості моєї, і прославлятиму тебе на гуслах, Боже, мій Боже!» (Пс 43,4).

Достойні сестри та брати, скеруйте усю вашу увагу на те, щоб жити бездоганно та здобувати небо. Незабаром усе залишимо. Не заберемо зі собою нічого і до вічності ніхто не приходить з матеріальними благами чи людським авторитетом. Одягайтеся у Господню правду та його справедливість. Тільки бездоганне життя послужить нам, щоб присвоїти оправдання дароване нам Спасителем, Ісусом Христом. Моліться постійно до Матері Божої, котра бажає нам допомагати. Пам'ятайте, що усі ви повинні бути спасенними та щасливими у небі. Мабуть, не знайдеться людини, котра б не бажала насолоджуватися небесною радістю на віки. Пресвята Богородице, допоможи нам здобути небо та вічне життя з Богом!
+ Ігор (Возьняк),
Архиєпископ Львівський УГКЦ, с. Товщів, 29 серпня 2010р.Б.

http://www.ugcc.lviv.ua/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове