Слово владики Ігоря в день пам'яті мученика Мирона

01-09-2010

• Категорія:

• Теги:

• УГКЦ

Слово Архиєпископа Львівського в день пам'яті мученика Мирона (вибори Настоятельки Згромадження сестер св. свщ. Йосафата), Гл 2,11-16; Мр 5,24-34.

Ісус направлявся до дому Яіра, начальника синагоги, котрому помирала дочка. А Спасителеві перейшла дорогу кровоточива жінка, що 12 років не могла вилікуватися від цієї недуги. Увесь свій маєток видала на ліки та лікарів, але хвороба її погіршувалася. Коли не мала вже жодної опори «під ногами», аж тоді вирішила попробувати способу вилікуватися в Ісуса. Придумала дуже простий спосіб, але глибокої віри: торкнутися його одежі. Так і вчинила, причому з великою пошаною, тривогою та покорою підійшла до Господа, не розмовляла з ним, не просила його вголос про оздоровлення, лише пробралася ззаду й торкнулася його одежі. І її віра була така стійка, що з Господа вийшла сила й зцілила її. Вийшла сила зцілення, завдяки великій вірі у Божу всемогутність. Жінка не помилилася, бо почула відразу видужання тілом, але й Ісус почув дотик віри цієї жінки. Тільки взаємність людини та Бога приносить користь віруючій людині. Ісус міг промовчати, подивившись у її бік, але він поставив, здавалося, дивне питання: «Хто доторкнувся до моєї одежі?» (Мр 5,30). Чому запитання було дивне в очах апостолів? Тому що до нього тиснулися десятки чи сотні людей, котрі доторкувалися його, можливо і не тільки одежі. А Спаситель, як Бог, знав задум жінки, знав про її хворобу та витрачені кошти й час на лікування. Він бажав, щоб це пізнали люди, що товпилися навколо нього, не маючи такої віри, як ця хвора жінка. Христос бажав об'явити віру жінки усім, хто був коло нього та й подбав про інших, щоб цей випадок розповідали між собою. Віра, ніби змусила Бога оздоровити недужу особу. Вона з тремтінням, перестрашена впала на землю й призналася перед усіма, що це вона торкнулася його одежі. Інші, що торкалися Христа не впали перед ним і не признавалися, бо не мали такої віри, не почули зміни у собі та духовного чи тілесного оздоровлення. Тільки вона одна серед великої юрби народу удостоїлася зцілення, тільки вона показала серед усіх велику віру в Бога, віру, що принесла зміну у її життя. Тому Ісус Христос звернувся до неї і велів, щоб вона ходила у мирі, у мирі зі собою, з Богом та ближніми й була здорова від недуги.

Як переконуємося, що віра - велика сила, котра має здібність підніматися до Бога й чинити позитивні духовні зміни в тих, хто її посідає та в інших, хто дає їй можливість проникати себе. Тому, дорогі сестри, з великою вірою до Бога приступаєте сьогодні до виборів настоятельки вашого Згромадження та уряду, що встановлено вашими правилами. Це - установа Бога, тому з нею потрібно достойно поводитися. Колись, з волі Бога, Мойсей такими словами звернувся до свого народу: «Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п'ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь» (Втор 1,15). Це - давня установа, щоб певних осіб призначати для відповідного керування, проводу та відповідальності за інших. Ми пам'ятаємо, що Господь вибрав провідником ізраїльського народу Мойсея, котрому доручив вивести людей із єгипетської неволі (пор. Вих 3,10). Пророк боронився перед цим вибором, навіть подавав причини, а Господь запевнив його, що він буде з ним (пор. Вих 3,12), що це - його діло, а Мойсееві потрібно слухатися велінь Божих. Не потрібно брати на себе більше, як цього хоче Господь, лише потрібно слухатися голосу Бога та щиро виконувати його. В подібний спосіб Господь кликав патріархів, пророків, суддів, апостолів тощо. Наприклад, Господь покликав Самуїла, щоб був його пророком, про що знав увесь Ізраїль (див. 1Сам 3,10-21). Не просто було Мойсееві провадити бунтівний народ, котрий повставав проти нього, грозив йому, але побожний муж довіряв Богові й був готовий, навіть на смерть, щоб тільки здійснити його волю. Так чинили інші пророки Бога та учні Христа. Тому й звертаюся до вас, достойні сестри, на кого Господь покаже пальцем через ваші вибори, ця особа повинна з гідністю прийняти цей тягар проводу та нести його з довірою до Бога. Бо втікати від тягарю, видається легко, але це може закінчитися духовною невдачею для зляканої особи. Коли наш Митрополит Андрей Шептицький звертався до о. др. Йосифа Сліпого, щоб він став єпископом та змінив його на престолі, той з болем промовив, що це - великий тягар. Тоді Митрополит сказав, що не прийняти цей тягар може статися важчим, як його прийняти.

Бажаю вам успіхів у виборах уряду вашого Згромадження і, щоб це обернулося великим благословенням для кожної сестри особисто, вашого Згромадження та духовною користю для нашої Церкви. Хай святий священомученик Йосафат, покровитель Згромадження, благословить вам у всьому!
+ Ігор (Возьняк),
Архиєпископ Львівський УГКЦ
м. Львів, 30 серпня 2010 р.Б.

http://www.ugcc.lviv.ua/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове