Категорії

Search

Tags

Послання з нагоди Світового Дня Туризму 2010

06-10-2010

  • Категорія:


Папська Рада у справі Душпастирства Мігрантів та Подорожуючих

Тема: Туризм і біорізноманіття[1]

Темою Туризм і біорізноманіття, яку запропонувала компетентна Світова Організація, Світовий День Туризму прагне дати свій вклад у 2010 р., який проголошений Генеральною Асамблеєю Об'єднаних Націй як «Міжнародний рік біорізноманіття».

Таке рішення породжується від глибокого клопотання про «відображення соціального, економічного, амб'єнтального та культурного аспектів, які походять від втрати біорізноманіття, включаючи прикрі наслідки, які воно приносить, щоби досягнути цілей розвитку Тисячоліття і наголошуючи на необхідність застосувати певні міри, щоби перекрутити цю втрату»[2].

Біорізноманіття відноситься до великого скарбу сотворінь, що живуть на Землі як також до делікатної рівноваги між взаємозалежності й спів дії, які утворюються посеред них з фізичним світом, який їх приймає та зумовлює. Вона перекладається в різні екосистеми, серед яких гарним прикладом ліси, водойми, савани, пустині, гори, моря чи полярні полюси.

Їм загрожують три великі небезпеки, вирішення яких є вкрай необхідне: кліматичні зміни, спустошення та втрати біорізноманіття. Ця остання, тими роками зросла швидкими темпами. Останні дослідження показують, на світовому рівні, що перебувають під загрозою зникнення 22% видів ссавців, 31% земноводних, 13,6%, птахів і 27% коралових бар'єрів.[3]

Цим змінам, у значній мірі, сприяють багато ділянок людської діяльності, в тому числі безсумнівно, також і туризм, що є однією з галузей, яка зростає високими і швидкими темпами. Щодо цього, ми пригадуємо дані, які подала Всесвітня Туристична Організація (ОМТ). Якщо прибуття іноземних туристів в 1995 році становило 534 млн. і 682 млн. в 2000 році, прогнози, які з'явилися у звіті Tourism 2020 Vision - 1006 млн. у 2010 році, і може досягти 1561 млн. у 2020 році, із середнім щорічним зростанням 4,1%.[4] До цих цифр слід додати крім міжнародного туризму ще значні цифри внутрішнього туризму. Все це показує на високі темпи зростання цього економічного сектору, який включає в себе деякі важливі наслідки для збереження і сталого використання біорізноманіття, з наступною небезпекою, що він матиме серйозний вплив на навколишнє середовище, особливо те, що відноситься до величезного споживання обмежених ресурсів (наприклад, питної води та території) та до збільшення продуктивності забруднюючих відходів, що перевищує кількість, яку певна територія може поглинути.

Посилюється складність ситуації і тим, що туризм все частіше набуває попит природних напрямків, приваблюючи своїми численними краєвидами, що передбачає значний вплив на відвідувачів, на навколишнє середовища та на культурну спадщину. Цей факт може представляти попередній елемент або спричинитися до значного і позитивного збереження спадщини. Туризм живе, таким чином, парадокс. Якщо, з одного боку, створюються і розвиваються через атракцію деякі природні і культурні об'єкти, з іншого - вони самі можуть бути пошкоджені та навіть знищені самим туризмом, тому в кінцевому результаті вони виключені з туристичних маршрутів, тому що вони втратили атракцію, яка відрізняло їх на початку.

У зв'язку з цим, ми можемо стверджувати, що туризм не може ухилятися від своєї відповідальності в справі захисту біорізноманіття, а, навпаки, повинні взяти на себе активну роль. Розвиток цього сектору економіки повинен бути неминуче під супроводом принципів підтримки та пошани біологічного розмаїття.

Цим всім серйозно стурбована міжнародна спільнота, і ці питання були предметом постійно повторюючих голосінь.[5] Церква хоче приєднати свій голос в ролі, яка їй властива, відштовхуючись від переконання, що вона сама «несе відповідальність за створіння та зобов'язана робити все, щоби ця відповідальність поширювалась публічно. І при цьому повинна захищати не тільки землю, воду і повітря в якості дарів творіння, що належить усім. Насамперед, повинна захистити людину від знищення самої себе».[6] Не втручаючись в питання про практичні технічні рішення, які виходили б за рамки її уповноважень, Церква прагне привернути увагу на відносини між Творцем, людським буттям і створінням[7]. Вчення Церкви неодноразово підкреслює відповідальність людини у збереженні здорового навколишнього середовища для всіх, починаючи з переконання, що «охорона навколишнього середовища є викликом для усього людства: це обов'язок, загального та універсального значення, шанувати загальне благо».[8]

Святіший Отець Венедикт XVI в енцикліці Caritas in veritate стверджує, що «в природі віруючий визнає прекрасний результат втручання творчого Бога, який людина може відповідально використовувати для задоволення своїх законних потреб - матеріальних та нематеріальних - заховуючи внутрішній балансу самого творіння»,[9] і використання яких для нас означає «відповідальність супроти бідних, майбутніх поколінь і всього людства».[10] Таким чином, туризм має шанувати навколишнє середовище і спробувати досягти досконалої гармонії з творінням в спосіб, гарантуючи забезпечення підтримуваних ресурсів, від яких це залежить, не даючи початкові екологічних змін.

Контакт з природою є важливим. Таким чином, туризм повинен намагатися шанувати і цінувати красу створіння, у переконанні «що багато хто знаходить мир і спокій, почувається оновленим і скріпленим коли перебуває в тісному контакті з красою і гармонією природи. Створюється певна атмосфера взаємності: як ми дбаємо про створіння, ми розуміємо, що Бог, через створення, піклується про нас».[11]

Існує також елемент, який це зусилля робить більш вимогливим, якщо це можливо. У власному пошуку Бога, людина знаходить деякі шляхи наближення до Таїнства, які мають за точку опори створіння.[12] Природи та біорізноманіття говорять про Бога-Творця, який присутній у своєму сотворінні, «бо з величі та краси створінь через уподібнення можна дійти до пізнання Творця їх» (Муд 13,5), «бо сам Творець краси творив їх» (Муд 13,3). І тому світ у своєму різноманітті «присвячується погляду на людину як образ Божий, місце, де він розкриває свою творчу енергію, провидіння і відкуплення».[13] Отже, туризм, приближуючись до створіння в усьому його різноманітті і багатстві, може стати можливістю для стимулювання або удосконалення релігійного досвіду.

Тому стає актуальним і необхідним пошук рівноваги між туризмом та біорізноманіттям, де обидва взаємно доповнюють один одного, таким чином, що економічний розвиток і охорона навколишнього середовища не виглядають суперечливими і несумісними елементи, але радше спрямовані збалансувати вимоги обох.[14]

Зусилля, спрямовані на захист і стимулювання біорізноманіття по відношенню з туризмом проходять насамперед, через розвиток стратегії прийняття участі та поділяння ідей, до якого залучені зацікавленні сектори. Більшість Урядів, міжнародних установ, професійних асоціацій у сфері туризму та приватні структури повинні захищати, в широкому спектрі бачення необхідності сталого туризму як єдину можливу форму для того, щоб його розвиток був в той же час економічно прибутковим і захищав природні та культурні ресурси, і щоб став реальною допомогою в боротьбі з бідністю.

Органи державної влади мають запропонувати чітке законодавство, яке б захищало і зміцнювало біорізноманіття, підсилюючи користь і скорочуючи витрати на туризм, дбаючи про виконанням закону.[15] До цього, безумовно, треба додати великі інвестиції термінами планування та виховання. Зусилля уряду повинні бути поважнішими в місцях найбільш уразливих де деградація набуло більш інтенсивного розвитку. Можливо, що в деяких з них туризм має бути обмежений або навіть припинений.

Проте, вимагається від туристичних фірм «починати і розвивати свою діяльність з мінімальними негативними ефектами на захист вразливих екосистем і навколишнього середовища в цілому, активно сприяючи його захисту і добродійство для місцевих громад».[16] Для досягнення цієї мети необхідно провести попереднє вивчення справи про сталість всіх туристичних пропозицій, підкреслюючи позитивний внесок, а також реальні потенційні ризики, в переконанні що цей сектор не може досягти своєї мети максимальної користі за будь-яку ціну.[17]

На завершення, туристи повинні бути свідомі того, що їх присутність на місці не є завжди позитивно. З цієї причини вони повинні бути поінформовані про реальні переваги, які тягне за собою збереження біорізноманіття та навчені сталого у світлі сталого туризму. Також вони повинні вимагаючи, щоб туристичні фірми дійсно давали внесок у розвиток того чи іншого місця. У будь-якому випадку, територія чи історично-культурна спадщина маршрутів мають бути завжди упередженими на користь туриста, адаптуючись до його смаків і бажання. Значне зусилля, яке повинне реалізувати відділ душпастирства туризму це виховання до розважання, яке б допомогло туристам відкрити для себе Божі сліди у великому багатстві біорізноманіття.

Таким чином, туризм, який розвивається в гармонії зі створінням віднайде відгук у серці туриста прославу псалмопівця: «Господи, Боже наш, яке предивне твоє ім'я по всій землі!» (Пс 8,2).

Ватикан, 24 червня 2010 р.Б.

+ Антоніо Марія Вельо, Президент

+Авгостіно Маркетто, Архиєпископ Секретар

Переклад - Андрій Гах

[1] Біорізноманіття означає різноманітність серед живих організмів з усіх джерел, у тому числі, між іншим, наземних, морських та інших водних екосистем та екологічних комплексів, частиною яких вони є; це включає різноманіття в межах видів, між видами та екосистемами, як це визначено у статті 2 Конвенції з біорізноманіття. Організація Об'єднаних Націй (ООН), Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 5 червня 1992 року, http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.15754.0. (Замітка від перекладача).

[2] Організація Об'єднаних Націй, Резолюція А/RES/61/203 затверджена Генеральною Асамблеєю, 20 грудня 2006 р.

[3] Пор. J.-C. Viè, C. Hilton-Taylor and S. N. Stuart (eds.), Wildlife in a Changing World. An analysis of the 2008 IUCN Red List of Threatened Species, International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, Gland, Switzerland, 2009, cт. 18: http://data.iucn.org/dbtw-wpd/edocs/RL-2009-001.pdf

[4] Пор. http://www.unwto.org/facts/eng/vision.htm

[5] Перший документ, який треба записати це Carta del Turismo Sostenibile [Карта Сталого Туризму] затвердженого на «Всесвітній Конференція з питань Сталого Туризму», який відбувся на іспанському острові Лансароте з 27 по 28 квітня 1995 року. Продовжуючись в 1996 році на Всесвітньої Організації по Туризму (ОМТ), World Travel & Tourism Council (WTTC) і на Раді Землі склали Щоденник 21 для секторів Подорожей і Туризму: На шляху до екологічно сталого розвитку, що переводиться в програму дій для туризму Щоденник 21 Об'єднаних Націй для сприяння сталого розвитку (прийнята на Саміті Землі в Ріо-де-Жанейро в 1992 році). Ще однією важливим моментом є Берлінська Декларація, підсумковий документ «Міжнародної конференції міністрів охорони навколишнього середовища про біорізноманіття та туризм», який відбувся в Берліні з 6 по 8 березня 1997 року. Ймовірно, цей документ являє собою найбільш важливий внесок, з причини його розвитку, впливу і поширення його учасниками. Кілька місяців потому був підписаний Манільська декларація про соціальний вплив туризму, в якому підкреслюється важливість ряд принципів на користь сприяння сталого туризму. У результаті «Всесвітній Саміт по Екотуризму», організований в травні 2002 року ОМТ, за підтримки Програми Організації Об'єднаних Націй у справі Амбієнту (PNUMA), був опублікований Квебегська декларації з екотуризму. У рамках «Конференції з біорізноманіття» в 2004 році були опубліковані Директиви про біорізноманіття та розвиток туризму. До всіх цих документів міжнародного характеру треба додати чисельні путівники та збірники передової практики опублікованих по відношенні до цієї теми ОМТ, серед яких анонсуємо працю на тему Для більш сталого туризму: путівник для директивних органів, опублікована у 2005 році у співпраці з PNUMA.

[6] Венедикт XVI, Енцикліка Caritas in veritate, № 51: AAS 101 (2009), ст. 687

[7] Пор. Венедикт XVI, Послання з нагоди святкування XLIII Світового Дня Миру 2010, 8 грудня 2009, № 4: L'Osservatore Romano, № 290 (45.333), 16 грудня 2009, ст. 6.

[8] Pontificio Consigllio "Giustizia e Pace" [Папська Рада «Справедливість і Мир»], Compendia della Dottrina Sociale della Chiesa [Компендіум Соціальної Доктрини Церкви], Libreria Editrice Vaticana, Città del Vaticano 2004, № 466. Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, № 40: AAS 83 (1991) ст. 843.

[9] Венедикт XVI, Енцикліка Caritas in veritate, № 48, ст. 684.

[10] Там само.

[11] Венедикт XVI, Послання з нагоди святкування XLІII Світового Дня Миру 2010, № 13, ст. 5.

[12] Пор. Катехизм Католицької Церкви, Libreria Editrice Vaticana, Città del Vaticano 1997, №. 31.

Джерело: www.kyiv.ugcc.org.ua

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове