Категорії

Search

Tags

Зарваниця


У відпустові дні річечка Стрипа, що котить хвилі у повноводний Дністер, відбиває міріади мерехтливих вогників від свічок. То прочани з усієї України і з інших країв несуть болі свого серця і докори власного сумління, несуть свою печаль, свою любов і шану Зарваницькій Божій Матері. Бо кожен, в чийому серці є місце для Бога, знайде сюди свою стежину.

За народними переказами, з 1240 року почалася дивна історія Зарваниці.

В історичних джерелах Зарваниця вперше згадується у 1458 році. Село отримало свою сучасну назву у 1240 році з появою чудотворної ікони Божої Матері. Це були роки татаро-монгольської навали, коли було зруйновано Київ, знищено Десятинну Церкву і багато монастирів. Уцілілі монахи пробиралися в Галичину під захист місцевих князів, з якими рахувався хан Батий.

Один з київських монахів, уродженець Галичини, прошкуючи до Теребовлі, стомлений дорогою і болем ран, заночував у лісі. Засинаючи, він щиро молився за свій знедолений край, благаючи заступництва Матері Божої. І з'явилась йому Пречиста Діва Марія, поблагословила його і покрила своїм омофором. Монах прокинувся і побачив диво - надприродний блиск посеред долини. Перемагаючи біль ран, він підійшов до джерела, в якому побачив ікону Матері Божої з Дитятком Ісусом на руках. Її віддзеркалення світилося в повітрі над долиною. Монах впав на коліна і став щиро молитися, омиваючи свої рани водою з джерела. Невдовзі до нього повернулися сили, він вийняв ікону з води і, збудувавши в одній з печер келію, примістив туди ікону. А місце, де його «зарвав» сон, назвав Зарваницею. Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. З роками у затишному видолинку виросли монастир і селянські обійстя. Так почалася Зарваниця.

Про славу Зарваниці дізнався хворий князь Теребовлянський Василь і послав своїх слуг за чудотворною іконою та ченцем, але монах відповів: «Як князь хоче бути здоровий, хай прийде сам до Пречистої Діви!» Його привезли сюди, і він зцілився. На знак подяки за одужання князь побудував церкву вище джерела. Це місце, де вона стояла, ще досі називається «білим каменем». До неї перенесли ікону пресвятої Божої Матері.

В часи турецьких набігів на Україну (1683-1704 роки) Зарваниця була знищена, церква і монастир спалені. Багатьох селян і монахів вбито або забрано в полон. Але люди знову поверталися до свого села, відбудовували його. Також відбудували церкву і монастир, який проіснував аж до першої світової війни.

Митрополит граф Андрей Шептицький багато своїх сил і коштів спрямував на те, щоби повернути благодатну землю села Зарваниця Церкві.

Завдяки його щедрій допомозі, в 1922 році побудовано монастир святого Івана Хрестителя Монахів Студитів. Цей монастир знаходився на узгір'ї на південному заході від села. Ігуменом був Климентій Шептицький, а настоятелем - Никон Цюсьняк. Біля монастиря стояла дерев'яна церква, яку в часи відпустів відвідували прочани. Багато віруючих із Зарваниці і навколишніх сіл Сапови і Полісюків ходили до цієї церкви. В монастирській бібліотеці зберігалося багато книжок релігійного і світського змісту, котрими могли користуватися всі. Все це сприяло піднесенню культурного і духовного життя селян.

Монахи вели взірцеве господарство. Працювали самі і наймали на роботу місцевих жителів за відповідну платню. Бідним людям і калікам жертвували хліб із своєї пекарні. На річці Стрипі працював монастирський млин. Після реконструкції, крім помолу зерна, він давав електричний струм для монастиря і села.

При монастирській церкві організували хор із сільської молоді, яким керував інок Максим Кушлик; організували курси для дітей-школярів. Вони вивчали історію і географію України, богословські науки. Хлопців навчали також садівництву, городництву, народному промислу - плетенню з лози. Створили ці курси ієромонах о. Андрій та ієродиякон о. Теофан. Неодноразово в Зарваницю приїжджав Йосип Сліпий - майбутній кардинал і патріарх Греко-Католицької Церкви.

У 1940 році монастир розігнали, але в час війни монахи знову повернулися і відбудували монастирські приміщення і церкву. У 1944 році більшовики знищили монастирську церкву і частину села. У 1946 році монастирські землі передали місцевому колгоспу, кам'яну огорожу, господарські будівлі розібрали і цим остаточно ліквідували монастир. 13 липня 1960 року динамітом підірвали капличку і засипали джерело.

Та ніщо не могло зупинити потік прочан до цілющого джерела. У лісі та в хатах проводилися підпільні богослужіння. В 1975 році завідателем поруйнованої більшовиками церкви у Зарваниці був призначений отець-митрат Василь Семенюк. Він із благословення блаженної пам'яті митрополита Володимира Стернюка, працюючи душпастирем у катакомбових церквах, водночас став керівником підпільної духовної семінарії. Так тривало аж до перебудови.

Незважаючи на шалений опір місцевої влади, владика Павло Василик постійно відправляв богослужіння у Зарваниці, а в 1988 році очолив святкову відправу на честь 1000-ліття Хрещення Русі¬ України. 3 цього часу подільська святиня виходить на нову дорогу духовного відродження, щоб виконувати свою постійну місію - бути світильником Божим на нашій землі. 3 благословення архиєрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк при активній участі парафіян і семінаристів відбудував у 1991 році капличку біля джерела, відремонтував знищену церкву, спорудив біля неї велику каплицю, у якій відправляються під час відпустів богослужіння, а також Хресну дорогу.

Зведено реколекційний будинок, де проводять реколекції священики багатьох єпархій, семінаристи, родини, молодь, діти. Відбудовані Святотроїцький монастир Студійського Уставу та монастирська церква.

У Зарваниці почало створюватися підґрунтя для проведення всенародних дійств. Цьому сприяли відвідання відпустового місця у 1991 році блаженної пам'яті патріархом Мирославом Іваном кардиналом Любачівським, у 1993 році - блаженної пам'яті архієпископом Володимиром Стернюком, в липні 2002 року - главою української греко--католицької церкви Любомиром кардиналом Гузаром, іншими високими духовними особами.

Особливо масовими стали всенародні прощі з нагоди посвячення українського народу під покров Пресвятої Богородиці (18 - 21 травня 1995 року) та відзначення 400-ліття Берестейської та 350-ліття Ужгородської уній (17-19 травня 1996 року). Зарваниця ще не зустрічала так багато людей.

Жодне дійство не обходиться без Зарваницької Матері Божої. Перед Її престолом у церкві Пресвятої Трійці прочани просять у Неї ласки і порятунку. Вона зосередженим, спокійним зором, тримаючи у лівій руці малого Ісуса, випромінює тепло добра і милосердя, зворушує ніжністю і людяністю. Короновані Мати і Син на образі органічно, як небо і земля, пов'язані в єдине нерозривне ціле.

Новим духовним злетом для Зарваниці стала підготовка до відзначення 2000-ліття народження Ісуса Христа. Село набуло неповторних світлих обрисів, змінило своє обличчя. Створилася колоритна панорама монументального мистецтва на західній околиці Зарваниці. Про це колись мріяв владика Никита Будка, якому під час прощі 2000 року було освячено і встановлено меморіальну дошку на фасаді парафіяльного будинку. На схилі гори виріс величний собор Зарваницької Матері Божої, який освятив і провів у ньому першу Архієрейську Літургію глава Української греко-католицької церкви Любомир кардинал Гузар.

Тож 22 липня 2000 року людський потік плив центральною дорогою від старої церкви Святої Трійці до собору, котрий справив на вірних велике враження своєю монументальністю, органічно вписуючись у місцевий ландшафт, створюючи архітектурно-мистецький акцент, що у просторовій композиції пов'язується з ансамблями інших споруд та Хресною дорогою.

Тернопільському архітектору Михайлові Нетриб'яку у співавторстві з Анатолієм Водоп'яном та Ігорем Гебурою вдалося поєднати можливості сучасних архітектурних символів із традиціями давньоруської архітектури, що є синтезом центробанної, круглої та багатокутної будівлі. Навпроти собору в центрі майдану споруджено архітектурну композицію ікони Матері Божої Зарваницької (скульптори Олесь Маляр і Дмитро Пилип'як, архітектор Данило Чепіль).

На висипаному пагорбку встановлено гранітний постамент. Він ніби одухотворений фундамент для декоративної монументальної відкритої каплиці, в центрі якої випромінюється стела із зображенням ікони Зарваницької Матері Божої. Композицію увінчує корона із хрестом. Цей оригінальний пам'ятник утверджує єдність нашого народу від часів Русі-України до наших днів. Знаменно, що декілька років тому в Києві споруджено пам'ятник святій княгині Ользі з того самого, що і тут, білого мармуру, привезеного із кар'єру «Біянка Карара» м. Верони (Італія). Здається, Богоматір із вишини вбирає у себе щирі молитви прочан, стишує благодатною водою із джерела їх душевний та тілесний біль.

Неподалік вражає силует чотириярусної дзвіниці, яка стала вертикальним завершенням комплексу Зарваницької Матері Божої. Її висота із хрестом сягає 75 метрів. Перший ярус у плані прямокутний, інші восьмигранні. Дзвіниця увінчується куполом. П'ять дзвонів, виготовлених в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у Перемишлі (Польща), встановлені на дзвіниці, розносять на всю околицю Божу благовість. Між собором дзвіницею вимурувано бювети, де прочани можуть брати воду, що тече із цілющого джерела.

Біля Стрипи виросла надбрамна церква Благовіщення, яка доповнює ансамбль, ніби запрошує прочан до духовного центру, настроює їх на урочисто піднесений лад. Для зручності вона має широкий центральний і два бічні входи. Будівля своєю мініатюрністю, наче квітка, вписується y букет Зарваницької святині. Це зримо підкреслює її чотирипелюстковий купол. За вхідною брамою богомольцям відкривається великий майдан, різнобарв'я квітів і Хресна дорога.

У південній частині села збудовано співоче поле для проведення мистецько-духовних заходів. Воно має вигляд амфітеатру i вміщає до 50 тисяч глядачів.

Оновлена, у найвищому розквіті, як духовна перлина, Зарваниця сповна розкривається учасниками Всеукраїнських прощ. Піднята із руїн велична святиня підтверджує невмирущість Української церкви. З кожним роком Зарваниця, йдучи у третє тисячоліття, стає своєрідним осередком зміцнення нашого християнського духу, єднанням із Богом в ім'я розбудови соборної України.

 

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове