Підліткова анорексія

• Категорія:

• Підлітки

Анорексія - психічне захворювання з патологічним бажанням схуднути і страхом перед ожирінням. Характерне постійним обмеженням себе в їжі, втратою апетиту та критичним навмисним зниженням маси тіла (більш ніж 25% маси тіла), що часто є небезпечним для життя. Багато аноректиків не витримують такого голодування, їх мучать нав'язливі думки про їжу. Аноректики ненавидять їжу, адже через неї вони можуть поправитись; а з іншого боку, вони її прагнуть, адже їжа смачна і життєво необхідна. Після такої внутрішньої боротьби часто наступає булімія - обжерство, коли людина, практично не розрізняючи смаку, з'їдає неймовірну кількість їжі. Грань між анорексією і булімією дуже тонка.

Причини

- Соціокультурні норми. Жінки страждають від анорексії в 7 разів більше, ніж чоловіки. Це пов'язано з соціокультурним впливом. В наш час фізична краса жінок підкреслюється і цінується, а стрункість пов'язана з любов'ю, признанням та успіхом. Але коли в чоловіків є потреба скинути вагу (в плавців, жокеїв), тоді і в них появляється поведінка виснаження голодом. Отже, не стать, а вимоги суспільства призводять до порушень харчування.

- Біль. Низька самооцінка. «Їжа не є проблемою для аноректиків, - стверджують автори книги «Худе маскування: розуміння і подолання анорексії і булімії» (P.Vredevelt, D.Nevman, H.Beverly, F.Minirth, The Thin Disguise). Цикл завжди починається з болю. Цей біль завжди пов'язаний з травмою, яка сталась у житті, наприклад сімейні проблеми або низька самооцінка». Анорексія інколи викликана насильством або відсутністю нагляду за дитиною.

- Прагнення до досконалості або перфекціонізм є основним компонентом, який підтримує всі розлади харчування. Дівчата-аноректики є наполегливі в досягненні мети, пунктуальні, надмірно вимогливі до себе. Нервову анорексію часто називають "хворобою відмінниць". Матері аноректиків часто самі перфекціоналістки. Вона прагнуть, щоб їх дочка найкраще вчилась, була найбільш вихованою, досягнула успіху, була найбільш популярною дівчиною... Така мати часто дочку у всьому контролює, хоч ззовні вони можуть виглядати «найкращими подругами».

- Потреба в контролі над своїм життям. Якщо батьки підлітка постійно контролюють і нав'язують свою думку, то відмова від їжі або переїдання - це спроба контролювати хоч щось в своєму житті, протестна реакція проти деспотизму, недостатньої уваги, тепла і підтримки з боку батьків.

- Помста. Постійно ненавидячи батьків за їхній контроль і підсвідомо бажаючи їм смерті, підліток карає себе за це бажання, "вбиваючи свою плоть". Вся ця драма завершується ненавистю до себе і свого тіла, що є зворотною стороною ненависті до батьків.

-Сексуальне насильство. Якщо дитина піддалась сексуальній агресії, то надмірна повнота чи худоба, на її думку, дозволить їй стати менш сексуально привабливою і уникнути повторного насильства. Окрім того, «насильство призводить до відчуття безпомічності в світі та відрази до власного тіла» («Many Bulimic Women Where Abused us Kids> Stady Says», Chicago Tribune, 10 July 1995, News Sections, 6).

 

Наслідки анорексії:
• Фізичні: аменорея у дівчат (порушення менструального циклу); анемія, закрепи (через замалу кількість їжі та рідини), порушення діяльності залоз внутрішньої секреції; збій та відмова роботи нирок (коли вага аноректика приближується до критичної), припадки, остеопороз; - суха шкіра, ламання і випадання волосся, холодні кінцівки, мішки під очима.
• Психічні: - втрата контролю над собою та імпульсивність дій; стид, вина і ненависть до себе та до своєї поведінки;
- неадекватне мислення - худюща дівчина-аноректик може стояти перед дзеркалом і плакати, що вона товста;
- замкнутість - постійна брехня стосовно їжі і відчуття вини призводить аноректика до відчуження і втрати зв'язків з друзями і рідними.

Вихід.
Анорексія - це форма самовиснаження, порушення здоров'я і гріх проти власного тіла. Проте, анорексію неможливо вирішити проповідями, тому що в корені анорексія - це відповідь на душевний біль і страждання. І цей біль викривлює розуміння Бога, як того, який співчуває нашим стражданням. Автори книги «Худе маскування» пишуть: «Аноректики часто страждають від нездатності уявити Бога як друга і супутника. Вони бачать Його одягнутим в мантію судді, який звинувачує їх у створених проблемах. Аноректик чи булімік насилу можуть усвідомити, що Бог любить їх, навіть якщо вони виснажують себе голодом... Безумовна любов для них - це чуже поняття, особливо для тих, хто виховувався в надблагополучній сім'ї. Коли ж раптом вони усвідомлюють Божу любов, тоді переживають відчуття величезного полегшення...».
Біль аноректика зрозумілий Богу, і Він прагне зцілити його: «Розбитих серцем Він зціляє і перевязує їх рани» (Пс. 147, 3). Ісус Христос горює з Божими дітьми, життя яких зломлене, так як Він взяв всі наші гріхи на хрест. Якщо ви зможете донести Божу любов вашій дитині, то цим дасте їй надію.

Часто підлітки-аноректики приховують те, що вони голодують. Якщо ви запідозрили це, найперше помоліться, щоб Бог дав мудрості та делікатності при розмові з дитиною. Поговоріть з дитиною про її харчування, уникаючи будь-якого осудження чи звинувачень. Такі питання, запропоновані Мак-Джи (McGee, Overcoming Eating Disorders), дозволять виявити розлад харчування:
- Чи регулярно в тебе відбувається менструальний цикл, чи пропущено не менше трьох циклів (для дівчат)?
- Чи ти вважаєш, що в тебе зайва вага, якщо всі оточуючі говорять, що в тебе все в нормі?
- Коли інші говорять, що у тебе нормальна вага, чи ти злишся, бо відчуваєш роздратування і підозри, що вони хочуть контролювати твоє тіло, що вони тобі заздрять або просто тебе не розуміють?
- Чи дотримуєшся дієти не через зайву вагу, а тому, що хочеш бути стрункішою?
- Чи займаєшся надмірними фізичними вправами?
- Чи важишся кожен день?
- Чи ходиш в ванну кімнату відразу після їжі? Чи злишся, коли вона зайнята і тобі потрібно чекати?
- Чи часто думаєш про їжу, калорії і вагу тіла, настільки часто, що це відволікає тебе від інших важливих занять і обов'язків?
- Чи часто ти припасаєш їжу, думаючи, наскільки це розумно, але було б краще, якби про це ніхто не взнав?
- Чи відчуваєш ти нудоту або здуття, навіть коли ти з'їдаєш, скільки хочеш або й менше, ніж твої однолітки?
- Чи ти інколи накидаєшся на їжу, а пізніше каєшся за це і караєш себе за це голодуванням, щоб компенсувати переїдання?
Коли ви розмовляєте з підлітком, не встрягайте з ним в суперечку, не взивайте до його почуттів вини. Не пропонуйте готових рішень. Вислухайте дитину і спробуйте зрозуміти не тільки те, що вона вам говорить, а й те, що відчуває. Нехай вона відчує себе в безпеці у вашій присутності.

Анорексія - дуже складна і небезпечна для життя хвороба. Не ризикуйте її лікувати без лікаря. Але перед зверненням до спеціаліста можете допомогти дитині вияснити причини її виникнення і способи і боротьби з нею.
- Поясніть про важливість регулярної молитви, Святих Таїнств, через які Господь щедро виливає ласки своїм дітям. Заохочуйте якнайчастіше приймати Святе Причастя і сповідатися. Попросіть священика помолитися за оздоровлення підлітка і відправити у цьому наміренні Службу Божу. Ви не зможете заставити аноректика змінюватись, якщо він не захоче цього сам. Тому моліться за дитину і з дитиною.
- Допоможіть підлітку вияснити причини виникнення анорексії. Чи це спосіб виглядати досконалим? Може в дитини низька самооцінка? (тоді необхідно якнайчастіше її підбадьорювати і хвалити). Можливо, анорексія - це спосіб контролювати своє життя?
-Допоможіть підлітку визначити кількість обов'язкових прийомів їжі (3-4 в день), письмове меню. Він має розуміти, що абсолютно нормально відчувати повноту у шлунку після їжі.
-Допоможіть підлітку вияснити, що найбільше впливає на почуття, які викликають хворобу ( певні друзі, пора року, пора доби, самотність) і як уникнути таких ситуацій. Що робити, якщо дівчина з самого ранку страждає від ненависті до власного тіла? Можливо, забрати дзеркала на весь ріст і сховати вагу? Кому вона може подзвонити чи поговорити, коли їй важко?
-Поясніть підлітку, що йому потрібен час і терплячість. Підбадьорюйте дитину, що Господь любить і прагне допомогти їй стати здоровою і щасливою.

Обговорюючи варіанти, не тисніть на підлітка і не нав'язуйте йому свою думку. Дайте можливість йому самому вибирати і приймати рішення.
Обов'язково зверніться до лікаря. Можливо буде потрібна госпіталізація. Підготуйте до цього дитину. Часто і виписка з лікарні не означає повного виздоровлення і аноректик ще довго потребує консультацій лікаря і підтримки рідних, щоб уникнути рецидивів.

За матеріалами Дж. Мак-Дауел і Б.Хостетлер «Як допомогти молоді».

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове