Категорії

Search

Tags

Зміна способу думання


"Брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити; бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити. Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі...Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі; а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа... "

 

(Рим.8, 12-14,16-17).

До якої категорії людей звертається апостол Павло в цих рядках? Ці настанови звернені до людей, які вже прийняли Ісуса своїм Господом, тобто мова йде про віруючих людей, яких прийнято називати «наверненими».

Слово «навернення» має в Біблії два відповідники . Перше з них - «шув», означає кардинальну зміну напрямку руху, поворот на 180 градусів. Друге - «метаноя», що означає зміну «ума», зміну способу думання. Тому говорити про навернення людини як про довершений процес чи точкову подію виявляється недоцільним.

Що відбувається в цьому процесі? Особа, яка йшла своєю дорогою в певному напрямку, раптово зупиняється, розвертається в протилежну сторону і починає рух іншим шляхом. Рішення про те, щоб «розвернутися», є наслідком співдії Божого милосердя і акту свобідної волі самої людини. Божий народ перебував під гнітом єгиптян протягом багатьох років неволі. «Сини Ізраїля стогнали від праці й голосили, й лемент їхній від тяжкої роботи знявся до Бога. Почув Бог їхній стогін та й згадав союз свій з Авраамом, Ісааком та Яковом. І побачив Бог, як ото йдеться Ізраїлеві, та й зрозумів його»(Вих. 2,23б-25). Кожна неспасенна людина перебуває в рабстві і під гнітом диявола, життя її переповнене стогоном, незадоволенням, розпачем, безвихіддю. І Бог, який безмежно любить нас, добре знає, як нам, Він співчуває нашому горю, і тому завжди робить перший крок на зустріч людині, пропонує вийти з рабської неволі. Його милосердя не лише робить пропозицію свободи, Він створив всі умови і виконав всі зобов'язання як вірний союзник, який обіцяв дбати і оберігати людину. Але не всі ізраїльтяни відкликнулись на запрошення Бога, вийшло лише 600 тисяч (Вих.12,37), в той час як біблійні дослідники вважають кількість проживаючих їх в Єгипті того періоду до 2 мільйонів . Значить, необхідним є рішення вільної волі особи йти за Богом і жити з ним, Бог не буде робити чогось з людиною насильно, без її згоди чи бажання.

Отже, ізраїльтяни чудами вийшли з землі Єгипетської, з дому неволі(Вих. 20,2). Роки перебування в середовищі поган, отруєному ідолопоклонством, чаруванням, демонічною присутність істотно вплинули на спосіб їх мислення і поведінку. Диявольські програми в їх головах настільки вкоренились, що люди просто не могли жити в Божій присутності, не змогли ввійти в обітовану землю, прийняти життя в благословенні. Хоча для них відбувся «шув», та правильне, Боже думання змогло прийняти лише наступне покоління.

Будь-який спосіб думання, погляд на речі, який суперечить Божому Слову, подібний до комп'ютерного вірусу. Його наявність може бути взагалі непомітною, але він потрохи руйнує всю систему, поки не призводить до повного падіння. Очевидно, що присутність диявольських програм, спричинена життям в гріху, оточуючим нехристиянським середовищем, недоліками виховання, читанням окультної літератури і т.п. аналогічно впливає на нас, тих християн, які прийняли Ісуса як свого Спасителя, які хочуть жити з ним і для нього.

Для того, щоб вирізнити, відділити свій народ від інших, Бог дав жидам Закон, дотримання якого на кожному кроці регламентувало знаходження на безпечній, Божій територій, залишало людину в Союзі з Всемогутнім, дозволяло жити в благословенні і мирі. Так і ми, християни, маємо покроково повертатись на правильну дорогу, на ту, яка веде до вічного добра з Богом, здійснюючи свою «метаною» . «І не вподібнюйтесь до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале » (Рим. 12,2).

Як тоді можливе це перемінення, якщо для цілого покоління народу це виявилось неможливим? «Нічого немає неможливого в Бога» (Лк. 1,37).

Що з цього приводу говорять протестанти? Людина настільки зіпсута первородним гріхом, що немає можливості для того, щоб змінитись на краще, ця зміна може бути лише чимось «надприродним»- розуміють потребу Божого втручання .

Православні віруючі намагаються , але власними силами, відректися від гріховного думання, силою волі заставити себе правильно думати і поступати, вважаючи рішення волі достатнім.

Після відкупительної смерті Ісуса на хресті його учням дав Отець Святого Духа. «...Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас» (Рим.12, 11а). Лише католики мають Таїнство Миропомазання, а значить здатність приймати Святого Духа в повноті. Тому для нас процес зміни не є чимось нереальним, він розуміється як «synergia» ("syn"- грец. повз, поруч, разом, «ergia»- співпраця). Йдеться власне про співпрацю свобідної волі людини і Божого милосердя, через Святого Духа, який в повноті може діяти в нас. Для католика зміна менталітету не є чимось важким, але на 99% залежить від бажання і готовності важко працювати над собою.

Уривок Святого Письма, приведений на початку, говорить про те, що ті, кого водить Дух Божий - його діти, а значить, і спадкоємці самого Бога. Біблія говорить, що ми можемо стати спадкоємцями Того, хто володарює і управляє всім сотвореним. Можна примітивно порівняти то до великого господарства чи підприємства. Той, хто його власник, повинен вміти дати собі з тим раду, підтримувати порядок, управляти і керувати. Суть нашого земного короткотривалого життя - підготування і навчання для життя в вічності, яке ніколи не закінчиться. В притчі про таланти(Мт.25,14-30 ) господар сказав доброму слузі : «Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість свого пана» (Мт.25, 21 ). Кожному слузі (значить і кожному з нас без винятків) господар довірив частину свого майна і саме таку, яку слуга був спроможний обробити, з чим міг собі дати раду. Вірність в розпорядженні цими речами призвела до того, що в радості свого пана він дістав більше.

А що дав нам Бог зараз, як частину свого багатства, в чому можемо стати вірні і одержати у вічності безмежно більше :

  • Час (На що витрачаю я свій час? Скільки його віддаю на Бога? Те, на що найбільше його витрачаємо, є нашим божеством. У вічності будемо спілкуватись з Богом, тому повинні вчитись і прагнути до того вже зараз);

  • Гроші (Де лежать скарби, на які трачу свої гроші, там і буде моє серце. Чи віддаю Богові його частину і чи даю на добре діло?);

  • Майно (Чи не стало його накопичення самоціллю для мене? Чи помічаю я потребуючих, чи питаю Бога про те, яка його воля щодо майна, яке Він дав мені?);

  • Діти (Чи усвідомлюю собі відповідальність перед Богом за тих, кого Він довірив мені виховувати і формувати, як християн? );

  • Молитва (Вона в єдності зі Святим Духом здатна міняти ситуацію в духовному світі, Бог настільки довіряє і любить нас, що дає таку можливість вже тут, на землі. Чи приділяю молитві достатньо уваги, чи прагну до її насиченості і глибини?).

Цей список можна продовжити не одним пунктом. Немає таких сфер життя, які були би для Бога неважливими, чи не впливовими. Чому?

«Брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити; бо коли живете за тілом, то помрете» (Рим.8, 12). Життя за тілом - старий, неправильний менталітет. Варто роздумати зараз над тим, куди йдемо. Царство небесне - духовний світ, повністю підкорений Божій волі, отже для того, щоб могти там перебувати, необхідно навчитися жити за духом. «Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити»(Рим. 8,13). Для людей, які жили в раю, домінантною частиною був дух, тіло і душа підкорялись рішенню і прагненню духа. Внаслідок гріха сталось навпаки - прагнення тіла переважають дух. Пріоритетним над духовним (невидимим) став світ видимий, тому його блага видаються нам настільки цінними і важливими. Небо, рай - невидимий світ, до якого прагнемо, туди не зможемо попасти, якщо не почнемо дивитись на речі в світлі їх вічної вартості .

Які практичні дії ведуть до зміни способу думання?

  • Читання Божого Слова в Святому Дусі

  • Молитва під час і перед читання Божого Слова з проханням про співпрацю з Його милосердям

  • Роздумування над Словом, аналізування його проекції на моє життя

  • Іспит совісті, який показує, наскільки моя поведінка відповідає Божим стандартам

  • Регулярні розмови з духівником.

Тоді Боже Слово проникає в найпотаємніші глибини, змінюючи наше серце, обновлюючи наш розум, робить нас все більше подібними на Христа. Бо слово Боже - «живе і діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів і кістяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця »(Євр. 4,12).

©Milites Christi Imperatoris