Search

Tags

Внутрішні клятви


В Святому Письмі прямого вислову про внутрішні клятви немає, але деякі речі говорять про них.

Ісус чітко каже: «Не кляніться ні небом... ні землею... ні Єрусалимом» (див. Мт. 5,34-35). Ісус забороняє будь-яку клятву в будь-якій формі: «А я кажу вам не клястися зовсім».

Чому ця заборона така важлива?

Людина функціонує в той спосіб, що вона є дух, душа і тіло. Основним «мотором» людини, основним джерелом її єства є не її емоції, а її дух. Людська воля має свій осередок в дусі (навіть якщо тіло немічне чи не функціонує, дух може приймати рішення). Душа є продуктом духа і тіла. Психологи називають душу «емоціями». Свобідна воля дуже далека від емоцій: емоції можуть впливати на свобідну волю, але свобідна воля є незалежна від психологічного стану людини. Якщо людина є обмежена своїми внутрішніми клятвами, то відповідно її дух не є вільний від емоцій.

Клятва - це постанова свобідної волі. Тобто, своєю волею людина вирішує, що буде поводитись певним чином, і своєю свобідною волею людина закріплює в собі ту постанову клятвою. Ця постанова має потім вплив на все її життя - хоче вона цього чи не хоче.

Спершу коротко проаналізуємо зовнішні клятви.

Перш за все, перші християни приносили «клятву» Богові на вірність. Потім, коли держава стала християнською, в християнському володарі бачили Божого помазаника - що йому Бог делегував певну частину функцій, щоб він дбав за державу. Тобто, коли приносили клятву державі, то не приносили клятву в ім'я держави - приносили на ім'я володаря, бо в володареві бачили Божого помазаника, і тим самим вважалося, що клятва складається Богові. Ісус забороняє клятви не Богові, а в ім'я Боже(Це було заборонено і в Старому Завіті).

Деколи ми дивуємося, що старші люди в нашій країні поводяться так, ніби далі живуть за часів комунізму. Тут, взагалі-то, немає нічого дивного. Піонерська клятва, комсомольська клятва, клятва вступу в КПРС - вони так чи інакше продовжують діяти на наш народ і він далі продовжує рухатися до «світлого майбутнього». Хіба не цілком комуністичне переконання: коли прийде новий президент, нам не треба мінятися, ми далі будемо поводитися так, як поводилися, все далі буде йти своїм шляхом, а от президент наведе порядок і ми відразу будемо всі жити як в Америці. Це - віра в світле майбутнє. Ми обираємо президента, навіть за нього не молимось, і чекаємо, що він буде робити свою роботу і поведе нас до «світлого майбутнього», а нам думати не треба.

Ось ще один цікавий приклад. В Ірландії ніколи не міг прижитись протестантизм. Ірландці - затяті католики. Справа в тому, що їх предки, коли приймали християнство (їх христив Св. Патрік), зібралися всі на побережжі Ірландії, крім жителів Ульстера (звідти ніхто не прийшов), і присягнули на вічну вірність Христові і Його намісникові - Папі. Що цікаво: згідно статистики, сьогодні в Ірландії католики складають близько 87% населення. У Північній Ірландії (офіційна назва Ульстера) католики складають всього 2/5 населення, і присутня постійна напруга між католиками і протестантами. Таким чином ця присяга діє на життя цілої нації. Клятва предків діє по сьогоднішній день.

Яскравим прикладом зовнішньої клятви є прийняття целібату або монашого стану. У випадках, коли колишні священики (монахи чи ті, що прийняли целібат) вступають в подружжя, їхні сім'ї не функціонують. Справа в тому, що вони своєю свобідною волею зробили постанову перед Богом, що ніколи не одружаться, що вони не будуть жити в шлюбі. Тому така людина, поки не відкличе цієї клятви, жити в шлюбі не може. Ці сім'ї просто не функціонують, хоча з однієї і з другої сторони є свобідна воля і постанова жити разом.

Варто знати, що влада Апостольського Престолу має владу над цими клятвами. Ісус сказав Петрові: «Даю тобі ключі Царства Божого. Що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небі; і що розв'яжеш на землі, те буде розв'язане на небі.» (див. Мт. 16,19). Тому Папа (чи його уповноважений намісник) має владу «розв'язати» ці клятви.

Ще одним прикладом наслідків зовнішньої клятви є другий шлюб. Цей шлюб, якщо він «нелегальний» (якщо партнери мали попередній шлюб і розійшлися) теж не функціонує. Ці люди актом свобідної волі перед Богом пообіцяли, що житимуть з тією людиною до кінця життя. Це відкликати неможливо. Те, що перед Богом запечатане, відкликати неможливо. Хоча другі шлюби можуть ззовні на вигляд функціонувати, в них ніколи немає до кінця всього, що має бути в шлюбі. (Уневажнення шлюбу в Католицькій Церкві - це коли Церковний суд в ім'я Церкви встановить, що дійсно наміру і акту свобідної волі жити з тією людиною до кінця не було.)

Щоб краще зрозуміти, як функціонують клятви, наведу просту асоціацію: людський дух дуже в дечому подібний до поїзда або до трамвая - він може рухатися тільки по певній колії, він не може звернути вліво чи вправо. Наша клятва - це стрілочник, який переводить стрілки і змінює напрям руху поїзда. Коли ми виносимо якусь клятву - змінюється напрям руху «поїзда». Поки ми того стрілочника не закличемо назад, щоб він знову повернув стрілки і поїзд міг їхати туди, куди йому треба їхати, ми нічого доброго не осягнемо. Осягнути зміну траєкторії руху без відкликання клятви неможливо.

Внутрішня клятва є дещо гірша від зовнішньої. Справа в тому, що ми запам'ятовуємо переважно ту інформацію, яка приходить до нас через очі і через вуха. 99,99% інформації ми сприймаємо через очі і вуха. З них 90% - через очі. Зовнішню клятву ми пам'ятаємо, бо вона була сказана, вона відбулася в якихось обставинах, які ми візуально запам'ятали.

Внутрішня клятва переважно виноситься після довгого роздумування і розчарування. Дуже часто людина автоматично стирає з пам'яті ці події, особливо якщо вони відбувались в ранньому дитинстві. Потім, коли людина виростає, то ці клятви впливають на її поведінку, життя, відносини з іншими людьми і з Богом.

Наприклад, мама дуже часто обіцяє дитині, що щось їй купить і не купує. Дитина роздумує над тим. Вона, як і кожна дитина прагне бути щасливою, і думає: «Мама мене обдурила раз, мама мене обманула другий раз, потім третій раз. Вона мене обдурить і четвертий раз. Я не мушу мати ту річ, щоб бути щасливою.»

Внутрішня клятва характерна для тих людей, які не можуть прийняти любов. Їм можуть показувати любов різними способами, а вони її не приймають. Часто ця клятва присутня в людей, які, ще будучи дітьми, хотіли більше батьківської уваги, а батьки через свою зайнятість не могли їм тої уваги приділити. Тоді ті діти закривались в собі і казали: «Мені не треба, щоб мене хтось любив, щоб я був щасливий. Мені не треба нікого, щоб бути щасливим. Я можу бути щасливий сам». Поки та особа не відкличе ті клятви, реальні зміни в її житті не можуть наступити. Бували випадки, коли людина, відкликавши таку клятву, в момент сповнювалась Божою любов'ю і переживала хрищення Святим Духом, які до того не могла відчути. Окрім того, змінюється все життя людини і ставлення до близьких та інших людей.

Внутрішні клятви можуть бути різноманітними. Часто вони виникають у тих людей, які в дитинстві через фінансовий недостаток батьків мусіли доносити одяг після старших братів-сестер. Спостерігаючи за дітьми з багатших родин, яким батьки купували нові речі, вони думали: «Мої батьки добрі, але вони мені того не можуть дати. А мені того не треба, щоб я був щасливий.» В кінцевому результаті, вони можуть сказати: «Мені не треба багатства, щоб я був щасливий.» І потім багатство може бути навколо тих людей, але вони не можуть його втримати. Ми всі прагнемо до щастя, а коли людина каже: «Я не буду щаслива з грошима, мені не потрібні гроші для щастя», то таким чином вона закривається на те, щоб мати достаток грошей. Ще в такому випадку можливе протилежне формулювання: «Як я буду мати гроші, то не буду щасливий.»

Щоб відкликати внутрішні клятви, треба відкритися на Божу дію. Треба дати Богові можливість діяти в нашому житті і тоді досягнемо успіху. Усвідомивши, що знаходимось перед Богом, в Його присутності, можемо відкликати ті клятви, які пригадуємо.

Варто роздумувати над своїм життям і над своїми вчинками, щоб побачити, що є джерелом нашої поведінки і які фактори мають на неї вплив.

Можливо, під впливом суворої вчительки ми подумали, що нам не треба, щоб нас хтось вчив, і тепер не можемо сприйняти науку Церкви? Або після того, як дівчину покинув хлопець, вона постановила, що їй не треба чоловіка, щоб бути щасливою, і тепер з новим хлопцем, незважаючи на бажання бути разом, нічого не виходить? Чи, відкинувши батьківську любов, тепер не можемо прийняти Божу?

Внутрішні клятви сковують нас і тримають наш дух в полоні. Ми покликані до свободи, а не до того, щоб бути рабами. Ісусові не потрібні раби, Він хоче вільних людей, які своєю вільною волею стали на Його сторону.

©Milites Christi Imperatoris