Приготування

• Категорія:

• Євхаристія в житті сім'ї

Радість переживання Євхаристії означає радість життя. Ця радість народжується від присутності і активної участі в обрядах Найсвятішої Жертви. Втома від обрядів Св. Літургії найчастіше з'являється через нашу пасивну участь в них. Інколи ми приходимо на Св. Літургію виключно через обов'язок. Тоді наша участь обмежується пасивним спостереженням за діями священика і зводиться до відвідин "театру одного актора". Від такої участі радість не може народитися. Втома від участі в Євхаристії може бути також ознакою втоми від життя, ознакою банального і поверхневого його переживання. Нам необхідно, з одного боку, працювати і страждати для пізнання цінності, сенсу і радості нашого життя, а з іншої - оживляти нашу участь в Євхаристії.

Саме виконання Євхаристії за своєю зовнішньою формою повинно підкреслювати радість. Наші Св. Літургії бувають сумними, як сумним буває наше життя. Як же мало інколи в нашому виконанні Євхаристії ознак урочистого свята, піднесеної радості. Євхаристія має бути тим місцем, де християни діляться один з одним радістю, яку переживають, і якнайглибшим задоволенням від життя. Туга і розчарування окремих учасників Євхаристійної зустрічі мають бути переможені і відкинуті Церковною Спільнотою, яка святкує перемогу воскреслого Христа над ненавистю і смертю. Євхаристія, що виконується в день Воскресіння Господнього, повинна переживатися як свято перемоги.

Щоб ми могли відчути радість від Євхаристії, наша участь в ній має бути підготовленою, і перш за все - атмосферою зосередженості і внутрішньої тиші. Нам важко брати участь в Євхаристії, якщо ми вриваємося на неї (інколи навіть з деяким запізненням) просто з вулиці, повні внутрішнього шуму, хаосу і поспішності. Мабуть, не завжди у нас буде час для якогось особливого усамітнення і тиші, щоб сконцентруватися лише на приготуванні до Євхаристії, та й навряд чи це завжди необхідно. Не відкладаючи наших щоденних справ, ми можемо підготувати наше серце до участі в Євхаристії. Як закоханий часто повертається серцем до коханої і думає про призначене побачення, хоча займається безліччю інших справ, так і ми можемо підготуватися до Євхаристії, будучи одночасно зануреними в нашу повсякденність.

Приготування полягає також і в тому, щоб охопити серцем і думкою все те, що ми хочемо "пожертвувати" в Євхаристії Богові Отцеві через Христа. Ми повинні охопити все, все наше життя, і перш за все наші слабкості і гріхи, особливо ті, які безпосередньо направлені проти любові до Бога, до ближніх і до себе самого. У Євхаристії ми жертвуємо їх Ісусові, аби Він міг нас оздоровити, укріпити для подальшої боротьби зі злом, особливо з усякими проявами ненависті до себе і іншим.

Перед Євхаристією ми повинні також охопити пам'яттю і серцем всі наші добрі вчинки, всі перемоги, навіть найменші, над нашою людською слабкістю. Пригадаємо наші досягнення в любові: придушення найменших проявів неприязні, недоброзичливості, егоїзму, чуттєвості. Кожна перемога над нашими слабкостями є для нас великою обіцянкою Бога, що ми здатні перемагати зло, що ми здатні любити. Ми жертвуємо Ісусові наші перемоги, аби він прийняв їх і підсилив наше бажання удосконалюватися в любові.

На Євхаристію ми приносимо і все те, що отримали як безкорисливий дар любові від Бога і від людей: бажання отримувати і віддавати любов, всі ознаки і докази людської доброзичливості і Божого Милосердя - як великі, виняткові, так і малі. Все, що було для нас джерелом радості життя, ми віддаємо Богові як вираження нашого поклоніння і відданості.

Але перш за все ми покликані віддати в Євхаристії Ісусові наші страждання, тугу і всю працю - все, що робить наше життя не лише важким, але й болісним. Щоб наші страждання і праця допомагали нам удосконалюватися в любові, ми повинні безперервно віддавати їх Ісусові в Євхаристії. Людські страждання без Ісуса, без Його хреста і воскресіння стають лише прокльоном. В одних стражданнях немає порятунку. Лише страждання, що переживається з розіпнутим і воскреслим Ісусом, може стати для нас рятівним. Жертвуючи Богові Отцеві через Христа як наші перемоги, так і поразки, як наші страждання, так і радощі, ми тим самим славимо Бога. Таким чином за допомогою Євхаристії змінюється все наше життя, ми стаємо все більш схожими на самого Ісуса. Завдяки Євхаристії наше життя стає "живою Євхаристією".

© переклад Milites Christi Imperatoris