Caritas in Veritate. З Папою Бенедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин (10)

16-09-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• офіційно

Частина 1/Частина 2/Частина 3/Частина 4/Частина 5/Частина 6/ Частина 7/Частина 8/Частина 9

Черговим аспектом сучасного життя, що має безпосередній стосунок до розвитку, на який вказує Папа Бенедикт XVI у другому розділі своєї третьої енцикліки, є заперечення права на релігійну свободу. «Не маю на увазі лише боротьбу та конфлікти, які ще досі відбуваються з релігійних причин, навіть якщо іноді релігійний привід є лише прикриттям причин іншого характеру, таких як прагнення до панування та збагачення» (ч.29), - пише Святіший Отець, стверджуючи, що сьогодні часто убивають, прикриваючись священним іменем Бога, а насильство гальмує автентичний розвиток і стає на перешкоді прямуванню народів у напрямку духовного та соціально-економічного добробуту. В свою чергу, тероризм фундаменталістського характеру є перешкодою для діалогу між народами. «Однак, потрібно додати, - веде далі Бенедикт XVI, - що, крім релігійного фанатизму, який в деяких ситуаціях унеможливлює здійснення релігійної свободи, також і сплановане поширення релігійної байдужості та практичного атеїзму у багатьох країнах суперечить потребам розвитку народів, відбираючи їхні гуманні та духовні ресурси» (ч.29). Гарантом правдивого розвитку людини є Бог, оскільки Він створив її на Свій образ і подобу, обдаровуючи її також гідністю та підтримує прагнення «бути чимось більшим». Якщо б людина була тільки плодом випадку чи необхідності, чи якщо б мусіла звузити свої прагнення до вузьких горизонтів тих ситуацій, в яких живе, не маючи природи, призначеної для надприродного життя, то можна було б говорити лише про зростання чи еволюцію, але не про розвиток. Коли держава сприяє, поширює, чи, навіть, примушує до практичного атеїзму, тим самим позбавляє своїх громадян необхідних моральних та духовних ресурсів. Трапляється, що багаті країни, чи ті, які перебувають на шляху розвитку, у контексті культурних, економічних чи політичних стосунків експортують такий спосіб бачення до убогих країн. «Це - шкода, якої "надрозвиток" завдає справжньому розвиткові, коли супроводжується "моральною відсталістю"» (ч.29).

Тема цілісного людського розвитку також вимагає зусиль, спрямованих на взаємодію різних рівнів людського знання. Вважається, що розвиток чи соціально-економічні заходи вимагають спільного діяння. Однак, це спільне діяння вимагає відповідного спрямування, для окреслення якого потрібна взаємодія між різними дисциплінами. «Милосердна любов не виключає знання, - пише Папа, - а навпаки, його вимагає, сприяє і оживляє зсередини. Знання ніколи не є ділом лише розуму» (ч.30). Очевидно, його можна звести до розрахунків та експериментальних наслідків, але якщо воно хоче бути мудрістю, здатною спрямувати людину у світлі її першопричин та кінцевої мети, мусить бути «приправлене сіллю» милосердної любові. Діяння без знання є сліпим, а знання без любові є неплідним. Любов у істині, передовсім, вимагає пізнання і розуміння, усвідомлюючи і шануючи особливі компетенції кожного рівня знання. «Вимоги любові, - зазначає Бенедикт XVI, - не суперечать вимогам розуму. Людське знання є недостатнім і висновки наук самотужки не зможуть вказати шлях до цілісного розвитку людини. (...) Не існує розум, а потім - любов: існують любов, збагачена розумом і розум, наповнений любов'ю» (ч.30).

У цьому контексті Папа вказує на те, що соціальна доктрина Церкви, маючи важливий міждисциплінарний вимір, може виконувати дуже ефективну роль, адже дозволяє вірі, богослов'ю, метафізиці та природничим наукам знайти своє місце у рамках співпраці на служінні людині. І саме тут вона, на думку Бенедикта XVI, здійснює свій вимір мудрості. Папа Павло VI вказував на те, що між причинами економічної відсталості є брак мудрості, тобто міркування, здатного здійснити орієнтуючий синтез усього знання, для чого потрібно мати ясне бачення усіх економічних, соціальних, культурних та духовних аспектів. «Надмірна секторизація знання, закритість гуманітарних наук на метафізику, труднощі діалогу між науками та богослов'ям, шкодять не лише розвиткові знання, але й розвиткові народів, тому що тоді, коли так стається, виникають перешкоди для бачення цілісного добра людини у різних вимірах, які його характеризують» (ч.31), - пише Бенедикт XVI, зазначаючи, що розширення нашого поняття розуму є необхідним для відповідного зважування усіх аспектів, пов'язаних із питаннями розвитку та подолання суспільно-економічних проблем.

http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=312990